Каракатиці використовують чотири жести для спілкування під водою

08 травня 2025 р. 10:20

08 травня 2025 р. 10:20

Науковці виявили унікальну систему жестових сигналів у каракатиць, що дозволяє цим морським безхребетним спілкуватися між собою за допомогою чотирьох характерних рухів руками, які передаються візуально та через вібрації у воді.

Каракатиці відомі своєю здатністю змінювати забарвлення тіла для маскування або приваблення партнерів. Ці морські молюски володіють вісьмома присосковими “руками” та двома щупальцями. Раніше вчені вже спостерігали, як вони використовують руки для залякування хижаків або сигналізування про бажання спаровуватися. Однак нещодавнє дослідження виявило значно складнішу систему жестової комунікації.

Когнітивний нейробіолог Софі Коен-Боденес та комп’ютерний моделювальник Пітер Нері з Вищої нормальної школи в Парижі зробили вражаюче відкриття. “Ми виявили, що коли каракатиці бачать, як інші особини подають сигнали, вони відповідають власними жестами” , – пояснює Коен-Боденес. Це спостереження спонукало дослідників до детальнішого вивчення таких взаємодій.

Дослідники ідентифікували чотири характерні жести, які вони назвали “вгору”, “вбік”, “перекид” та “корона”. Кожен із цих сигналів передбачає специфічну конфігурацію рук каракатиці та може бути відтворений у різних контекстах. Результати дослідження нещодавно опубліковані на сервері препринтів bioRxiv.

Характеристика жестових сигналів каракатиць

Сигнал “вгору” виконується, коли каракатиця витягує одну пару рук догори, нагадуючи танцювальний рух, а решта рук скручуються разом посередині. При виконанні жесту “вбік” тварина зводить усі руки з одного боку тіла до іншого. Жест “перекид” характеризується складанням усіх рук під головою, ніби тварина готується зробити сальто вперед. Сигнал “корона” нагадує людський жест, коли кінчики пальців обох рук складаються разом, утворюючи форму піраміди.

Чотири жести каракатиці: “вгору”, “вбік”, “рулон” і “корона”. Коен, Софі (2025), “Каракатиця взаємодіє з мультимодальними дисплеями знаків рукостискання”, Mendeley Data, V4, doi: 10.17632/f3sp55762b.4, CC BY 4.0.

Дослідження охопило два види каракатиць – звичайну (Sepia officinalis) та карликову (Sepia bandensis). Виявлення подібних жестів у обох видів підкріплює гіпотезу про важливу комунікативну функцію цих сигналів. Вілла Лейн, морський біолог і психолог з Кембриджського університету, відзначає, що це робить спостереження особливо переконливими.

Для перевірки комунікативної функції жестів Коен-Боденес і Нері провели серію експериментів. Вони записували жестикуляцію каракатиць у різних ситуаціях, а потім відтворювали ці відеозаписи іншим особинам. Спостереження показали, що каракатиці активно реагували на побачені сигнали, хоча не обов’язково імітували їх. “Ми не думаємо, що це просто імітація, тому що у відповідь вони часто показують різні типи жестів” , – підкреслює Коен-Боденес.

Мультимодальне спілкування: візуальні та вібраційні сигнали

Особливо інноваційним аспектом дослідження стало виявлення вібраційної складової комунікації. Використовуючи гідрофон – пристрій для запису звуків під водою – науковці зафіксували вібрації, які створював кожен жест. Коли ці вібрації відтворювалися у воді, каракатиці, які фізично не бачили жестів, все одно реагували власними сигналами.

Це відкриття є першим доказом того, що каракатиці можуть спілкуватися між собою через вібраційні сигнали у воді. Вони сприймають ці сигнали за допомогою спеціальних органів чуття – статоцистів, а також мережі сенсорних клітин, розташованих уздовж шкіри. Ця система нагадує бічні лінії, які використовують риби для сприйняття руху та вібрацій у воді.

“Цікаво, що вони спілкуються візуально і, можливо, акустично” , – коментує Сем Рейтер, нейроетолог з Окінавського інституту науки і технологій. Така мультимодальна комунікація підкреслює складність поведінкового репертуару цих молюсків. Здатність передавати інформацію кількома способами може бути особливо важливою в морському середовищі, де видимість часто обмежена.

Відкриття складної системи жестової комунікації додає вагомих доказів високого інтелекту каракатиць. За словами Коен-Боденес, “з точки зору інтелекту, вони дуже схожі на восьминогів”. Обидва види належать до головоногих молюсків, які відомі своїми когнітивними здібностями, що значно перевищують можливості інших безхребетних.

Функції та еволюційне значення жестових сигналів

Точне функціональне значення цих жестів залишається предметом подальших досліджень. Оскільки вивчені види каракатиць не перетинаються географічно та ведуть переважно самотній спосіб життя, Вілла Лейн припускає, що ці сигнали можуть використовуватися під час полювання. Вони могли б служити для заплутування здобичі, відлякування хижаків або навіть як частина спільного полювання з іншими видами.

Пітер Нері зауважує, що перш ніж таку поведінку можна буде технічно назвати “мовою жестів”, необхідно показати чіткі значення сигналів у конкретних контекстах. Розуміння семантики цих жестів потребує тривалих спостережень та експериментів у природному середовищі каракатиць. Зв’язок між жестами та конкретними поведінковими ситуаціями дозволить краще зрозуміти комунікативну систему цих тварин.

Еволюційне походження такої комунікативної системи викликає особливий інтерес. Виявлення схожих жестів у різних видів каракатиць, які еволюційно розійшлися, свідчить про глибоке вкорінення цих поведінкових патернів. Це може вказувати на їхню адаптивну цінність та функціональну важливість протягом еволюційної історії головоногих.

Відкриття дослідників поглиблює наше розуміння комунікації у морських безхребетних та ставить нові питання про еволюцію складних сигнальних систем у тварин. Воно також підкреслює необхідність подальшого вивчення когнітивних здібностей та соціальної поведінки головоногих молюсків, які залишаються одними з найзагадковіших і найрозумніших істот у підводному світі.

Наука