Дослідження: чому коти й собаки стають схожими між собою

08 травня 2025 р. 22:05

08 травня 2025 р. 22:05

Нове дослідження виявило дивовижний ефект конвергенції між домашніми котами та собаками, демонструючи, як людський селективний відбір призвів до того, що ці еволюційно віддалені види розвинули подібні риси черепа, часто із серйозними наслідками для їхнього здоров’я.

Еволюційна історія розділила котів і собак приблизно 50 мільйонів років тому. За цей час ці тварини розвинулися як окремі види з характерними відмінностями. Їхні дикі родичі продовжують демонструвати ці видові особливості в природному середовищі. Проте процес одомашнення створив несподіваний результат – значну подібність між деякими породами цих різних видів.

Біолог-еволюціоніст Еббі Грейс Дрейк разом із колегами провела масштабне дослідження, проаналізувавши 1810 черепів котів, собак та їхніх диких родичів. Вони використовували 3D-скани музейних експонатів, зразків із ветеринарних шкіл та цифрових архівів. Результати виявилися несподіваними навіть для досвідчених дослідників.

Одомашнення не лише збільшило різноманітність форм черепа в обох видів, але й спричинило конвергенцію деяких порід котів і собак. Особливо помітним це стало серед порід із плоскими мордами, таких як перські коти та мопси, які демонструють разючу подібність у структурі черепа, незважаючи на віддаленість їхніх еволюційних шляхів.

Дивергенція та конвергенція в еволюції домашніх тварин

У природі дивергенція є поширеним еволюційним процесом. Вона відбувається, коли два організми, що мають спільних предків, з часом розвиваються в різних напрямках і стають все більш відмінними. Цей процес є основою формування нових видів і відіграв ключову роль у створенні біорізноманіття на нашій планеті.

Конвергенція ж відбувається за протилежним сценарієм — коли неспоріднені види під впливом схожих екологічних чинників незалежно розвивають подібні ознаки. У випадку домашніх тварин цим “екологічним чинником” є сама людина. Селекційні уподобання людей створили подібний тиск відбору на різні види, спрямувавши їх до схожих фенотипових проявів.

Дослідження показало, що дикі представники родини псових мають доволі однорідну структуру черепа з видовженою мордою. Натомість дикі котячі демонструють більшу природну варіативність. Однак доместикація суттєво змінила цю картину. Сьогодні домашні породи обох видів демонструють значно ширший діапазон форм черепа, включаючи екстремальні варіанти на обох кінцях спектру.

“Селективна селекція призвела до перебільшення ознак у різних видів” , зазначають дослідники. Вражаючим прикладом цього є поява котів, виведених за типом так званих собак-хуліганів розміру XL. Така тенденція до “запозичення” рис іншого виду є яскравою ілюстрацією сили людського впливу на еволюцію домашніх тварин.

Психологічні механізми селективного відбору

Чому ж люди обирають саме такі екстремальні риси для своїх домашніх улюбленців? Відповідь криється в наших еволюційних механізмах турботи про потомство. Людина має вроджену схильність позитивно реагувати на певні риси немовлят: округлі голови, маленькі носи, великі очі та низько розташовані брови.

Ці риси дитячості, перебільшені у багатьох порід з плоским обличчям, імітують зовнішність людських немовлят і викликають у нас інстинктивне бажання піклуватися. Такі особливості дитячої зовнішності відомі як “соціальні подразники” — вони активують у дорослих поведінку, спрямовану на турботу та захист.

Людина належить до найбільш альтриціальних видів — наші діти народжуються безпорадними і повністю залежними від дорослих. Подібну рису мають і цуценята та кошенята, на відміну від преконціальних тварин, здатних стояти, рухатися і харчуватися незабаром після народження. Еволюція сформувала нас чутливими до сигналів вразливості та потреби, які проявляються через зовнішні ознаки.

Дослідники наводять приклад оселедцевих чайок, у яких пташенята інстинктивно клюють червону пляму на дзьобі батьків, що змушує дорослого відригувати їжу. Подібним чином одомашнені тварини використовують механізми, що еволюційно розвинулися для піклування про власних дітей людини.

Негативні наслідки селективного розведення

Незважаючи на привабливість для людини, ці “дитячі” риси часто мають серйозні наслідки для здоров’я тварин. У 2024 році Комітет із питань захисту тварин Великої Британії опублікував звіти, в яких висловив серйозне занепокоєння щодо практик селективного розведення котів і собак.

“Селекція на екстремальні фізичні ознаки, такі як плоскі морди і перебільшені форми черепа, призвела до широкомасштабних проблем зі здоров’ям” , йдеться у звітах. Серед найпоширеніших проблем – труднощі з диханням, неврологічні захворювання та ускладнення при народженні, які суттєво знижують якість життя таких тварин.

Комітет рекомендує запровадити більш жорстке регулювання діяльності селекціонерів і пропонує відмовитися від використання для розведення тварин із серйозними спадковими проблемами здоров’я. Без цих реформ багато популярних порід продовжуватимуть страждати від захворювань, яким можна запобігти.

Наслідки селективного розведення не обмежуються котами та собаками. Подібні проблеми спостерігаються і в інших одомашнених видів. Наприклад, у деяких порід курей, виведених для м’ясного виробництва, грудні м’язи становлять до 30% маси тіла, що часто призводить до проблем із серцем і легенями.

Етичні аспекти та перспективи

Дослідження показало, як швидко людина може подолати мільйони років еволюційного розділення кількома десятиліттями штучного відбору. Розуміння процесів конвергенції між різними видами під впливом одомашнення ставить перед нами важливі етичні питання про межі людського втручання в еволюцію інших видів.

Вибираючи домашніх улюбленців, які імітують обличчя наших власних немовлят, ми часто несвідомо відбираємо риси, що завдають шкоди тваринам. Ця нова інформація повинна спонукати до перегляду селекційних практик та стандартів порід. Важливо знайти баланс між естетичними уподобаннями та благополуччям тварин.

Результати дослідження також відкривають нові перспективи для розуміння механізмів еволюції домашніх тварин та впливу людини на цей процес. Вони демонструють, як селективний тиск може привести до конвергенції навіть між віддаленими видами, якщо цей тиск спрямований на подібні риси.

Подальші дослідження в цій галузі можуть допомогти розробити рекомендації для селекціонерів, ветеринарів та власників домашніх тварин, які дозволять зберегти різноманітність порід без шкоди для їхнього здоров’я. Вони також можуть сприяти кращому розумінню еволюційних процесів та взаємодії між людиною та одомашненими видами.

Наука