Вчені запропонували нове розв’язання проблеми космічного сміття

16 травня 2025 р. 10:58

16 травня 2025 р. 10:58

Проблема космічного сміття — це не сюжет для фантастичного фільму, а сувора реальність, яка задокументована і викликає все більшу тривогу. Йдеться не тільки про супутники, що вийшли з ладу, або відпрацьовані ступені ракет. Кожен запуск, кожне зіткнення, навіть планове відділення ракетних частин породжує нові уламки. Ці «події фрагментації», як їх делікатно називають фахівці, за 67 років космічної ери перетворили ближній космос на мінне поле.

І якщо 35 000 об’єктів — це те, що ми можемо відстежити, то, за оцінками, об’єктів розміром більше сантиметра (здатних завдати серйозної шкоди апарату, що діє) там близько мільйона! Уявіть собі кульку від підшипника, що летить зі швидкістю в десятки разів, що перевищує швидкість кулі. Навіть такий «дитина» може вивести з ладу багатомільйонний супутник. Не дивно, що апарати, що діють, регулярно зазнають пошкоджень, а Міжнародній космічній станції доводиться здійснювати маневри ухилення. І що далі, то вищий ризик катастрофічних зіткнень, здатних породити ланцюгову реакцію і зробити цілі орбітальні «поверхи» непридатними для використання. Звучить лякаюче, чи не так?

Що ж робити?Заборонити запуски?.. Не варіант Космос занадто важливий.

І ось тут на сцену виходить Рейтинг стійкості космосу (Space Sustainability Rating, SSR). Ініціатива, запущена у 2019 році Світовим економічним форумом спільно з дослідницької групою Space Enabled Массачусетського технологічного інституту (МТІ) під керівництвом Даніель Вуд, пропонує новий погляд. Замість директив та штрафів – система оцінки. Ідея проста і витончена: оцінити операторів космічних місій з того, наскільки відповідально вони підходять до своєї діяльності.

Враховується ціла низка факторів:

• Плани запуску і, що дуже важливо, зведення апаратів з орбіти після закінчення терміну служби.
• Заходи щодо запобігання зіткнень.
• Мінімізація утворення нового сміття.
• Готовність ділитися даними для кращої координації.

По суті, SSR збирає найкращі світові практики відповідальної поведінки на орбіті і публічно відзначає тих, хто ним слідує.

Розробники SSR не стали винаходити велосипед. Вони уважно вивчили успішний досвід рейтингових систем в інших земних галузях. Знайомі з LEED у будівництві, яке відзначає енергоефективні та екологічні будівлі? Чи SAFA, що оцінює стійкість у сільському господарстві? А може, STARS, яка застосовується в освіті? Саме на ці перевірені часом методології і спирається SSR.

Як зазначає Міну Ратнасапаті, провідний автор нещодавньої наукової публікації про SSR, «основуючи SSR на кількісних показниках та тестуючи його на різних профілях місій, ми створили систему оцінки, яка визнає стійкі рішення та операції супутникових операторів». Це не абстрактні побажання, а чіткі критерії, що вимірюються.

І система працює! Французький супутниковий гігант Eutelsat Group, що оперує апаратами і на геостаціонарній, і на низькій навколоземній орбітах, став першим великим гравцем, який пройшов оцінку вище оцінки. наслідування. До грудня 2024 року до Eutelsat приєдналися й інші оператори, такі як OHB Sweden AB, Stellar та Делфтський технічний університет. Це показує, що індустрія готова сприймати такі ініціативи всерйоз.

Важливо розуміти, що SSR це не просто гарна ідея. За нею стоїть серйозна наукова робота та міжорганізаційна співпраця. Нещодавня стаття в авторитетному журналі Acta Astronautica, написана командою SSR, включаючи Даніель Вуд та Морібу Джа (відомого ентузіаста «космічної екології»), докладно розкриває історію створення, методологію та цілі рейтингу. Така відвертість викликає довіру.

Мета — не просто видати оцінку, а надати операторам зворотний зв’язок, допомогти їм побачити, де можна покращити свої практики. Це конструктивний діалог, а не іспит із подальшим покаранням.

Звичайно, SSR – не панацея. Як у будь-якої добровільної ініціативи, вона має свої виклики. Головний – широке впровадження. Необхідно, щоб якнайбільше операторів прийняли цю систему. Але є й інший бік медалі: SSR – це недержавний підхід. Він доповнює, а не замінює роль державних регуляторів, які також мають сприяти впровадженню відповідальних практик. Погляд дослідників вже спрямований у майбутнє. У міру того, як будуть розвиватися такі напрямки, як обслуговування супутників прямо на орбіті або навіть виробництво в космосі, питання стійкості стануть ще гострішими. І тут досвід SSR буде безцінним.

Чесно кажучи, проблема космічного сміття — це класичний приклад «трагедії громад», коли загальнодоступний ресурс страждає від індивідуальних дій кожного. орбіта — це не просто питання зручності, це запорука того, що космос залишиться доступним і корисним для майбутніх поколінь.

Наука