Макаки з’їли опаришів з тіл померлих попри відразу до розкладання. Але зробили це лише для близьких особин

26 червня 2025 р. 14:14

26 червня 2025 р. 14:14

Спостереження за японськими макаками показало, що вони відчувають відразу від вигляду розкладання тіла померлих дорослих особин і особливо — появи на ньому опаришів. Однак у разі близькості з загиблою особиною вони довше залишалися біля тіла та могли навіть поїдати опаришів з їхніх тіл. Це може свідчити про наявність у них горювання та примітивної поховальної поведінки, яку раніше приписували лише людиноподібним приматам. Дослідження опублікували в журналі Primates .

Самиця поїдає опаришів з тіла близького їй домінантного самця. Nakamichi & Yamada. / Primates, 2025

Чим незвичний догляд за тілами загиблих макак?

Більшість випадків турботи про загиблих родичів серед приматів стосується дитинчат. Науковці навіть з’ясували, що самиці людиноподібних приматів і мавп доглядають мертвих дитинчат через прив’язаність до них і відсутність досвіду. При цьому в не людиноподібних приматів частіше зустрічається канібалізм до померлих дитинчат: за цим помічали капуцинів і дрілів .

Водночас науковці вважають, що ближчі родичі людини, такі як шимпанзе, мають краще розуміння поняття смерті. У шимпанзе навіть виявили здатність розпізнавати черепи представників свого виду серед кісток інших тварин. Але що впливає на схильність одних видів приматів доглядати своїх померлих, тоді як інших — ні, досі було достеменно не вивчено. Науковці Осацького університету припустили, що ключовими у горюванні приматів є два фактори: зовнішній вигляд тіла та зв’язки між особинами.

Що дізналися про догляд макак за померлими?

Науковці проводили дослідження на японських макаках ( Macaca fuscata ), про соціальні зв’язки та поведінку яких відомо доволі багато. Вони зафіксували смерті чотирьох дорослих особин у групі макак і поведінку інших членів групи, спрямовану на догляд тіла. Загалом макаки часто наближалися до померлих членів своєї групи, торкалися їх, а близькі родичі чи партнери навіть займалися грумінгом, тобто чищенням їхньої шерсті.

Молода самиця займається грумінгом померлого самця. Nakamichi & Yamada. / Primates, 2025

Однак тоді, коли тіла померлих виявляли ознаки розкладання чи на них з’являлися опариші, макаки починали уникати їх. Особливо це було помітно на одній загиблій самиці, яка повернулася до групи після тривалої відсутності за місяць до смерті. Під час повернення макаки вітали її, а її дочки та молодша сестра навіть займалися її грумінгом. Утім перед смертю, коли вона була у хворобливому стані та вкрита опаришами, усі макаки уникали контакту з нею.

Двоє макак стоять на відстані від самиці у хворобливому стані та вкритої опаришами, якій ще місяць тому робили грумінг. Nakamichi & Yamada. / Primates, 2025

Іноді макаки все ж наближалися до уражених опаришами тіл — зазвичай це робили близькі родичі чи партнери. Вони уникали торкатися тіл, а якщо все ж робили це, то потім нюхали свої пальці та витирали їх об землю. Лише в одному випадку науковці зафіксували активний догляд за тілом, вкритим опаришами, коли самиця поїдала опаришів з тіла близького їй загиблого домінантного самця.

Як це дослідження змінює наше уявлення про горювання у приматів?

Науковці вважають, що уникання тіл з явними ознаками розкладання допомагає макакам захищатися від хвороб, які можуть передаватися через контакт із померлими. Однак у разі близьких зв’язків з померлими макаки готові частково знехтувати власною безпекою для того, щоб подбати про їхні тіла.

Це свідчить про розуміння ними поняття смерті та наявність пов’язаної з нею поведінки — поховання та горювання, що досі приписували лише людиноподібним приматам. Утім науковці наголошують, що для підтвердження наявності такої поведінки в інших мавпових потрібні детальніші дослідження. Разом із цим такі дослідження можуть вказати й на походження горювальної поведінки в людей.

Як переживають смерть близьких інші тварини

🐘 Крім приматів, за горюванням помічали інших тварин із розвиненою соціальною структурою — слонів. Азійські слони поховали принаймні п’ятьох своїх дитинчат.

🐳 Самицю дзьоборила, одного з представників китоподібних, помітили за доглядом за померлим дитинчам. Можливо, вона не усвідомила його смерть або намагалася допомогти йому підпливти до поверхні та вдихнути.

🪰 А плодові мушки через споглядання мертвих родичів можуть навіть жити менше. Винними у цьому назвали нейрони, які регулюють роботу гормону інсуліну.

Наука