Нова теорія припускає, що час має три виміри, а простір є вторинним ефектом

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Нова теорія припускає, що час має три виміри, а простір є вторинним ефектом

27 червня 2025 р. 01:01

27 червня 2025 р. 01:01

В Університеті Аляски в Фербенксі запропоновано нову революційну теорію: реальність формується тривимірним часом , тоді як простір є його вторинним наслідком.

Замість простору-часу — час як основа

Традиційна фізика спирається на концепцію простору-часу: три просторові виміри плюс один часовий. Але Гюнтер Клетечка пропонує протилежне: «Три часові виміри є первинною тканиною всього, як полотно картини» . Простір, за його словами, — лише фарба на цьому полотні. Це означає, що саме час є основою, на якій базуються всі фізичні явища .

Клетечка створив математичну модель, яка об’єднує три виміри часу з трьома вимірами простору у єдину структуру з шістьма вимірами. Його рівняння відтворюють маси відомих елементарних частинок, що робить цю теорію фізично перевірюваною .

Як працює тривимірний час?

Уявлення про тривимірний час передбачає існування трьох незалежних часових осей , аналогічних до просторових X, Y і Z. Один вимір — це знайомий нам напрямок уперед. Другий описує паралельні версії тієї самої події, третій — перехід між ними. «Це інша версія того самого дня, досліджена з іншого боку» , — пояснює Клетечка.

Важливо, що ця модель зберігає причинно-наслідковий зв’язок : причини передують наслідкам, навіть у складній часовій геометрії. Це виправляє головну слабкість попередніх гіпотез з багатьма вимірами часу.

Шлях до “теорії всього”

Фізик Іцхак Барс та інші дослідники вважають, що додаткові часові виміри можуть проявлятися лише в умовах екстремальних енергій , наприклад, у ранньому Всесвіті. Тому теорія Клетечки потенційно здатна об’єднати квантову механіку і гравітацію — дві найважливіші, але несумісні теорії сучасної фізики.

«Ця теорія демонструє, як тривимірний час може розв’язати численні фізичні загадки» , — підкреслює автор. Його модель відтворює не лише маси електрона, мюона і кварків, а й пояснює, чому саме ці частинки мають конкретну масу — питання, яке досі не мало відповіді.

Наслідки для розуміння Всесвіту

Концепція тривимірного часу відкриває нову перспективу у спробах створити єдину теорію всього — модель, яка б об’єднала чотири фундаментальні сили природи. Замість доповнення простору новими розмірами, дослідник пропонує переглянути саму суть часу як головної координати буття.

Такий підхід може змінити спосіб, яким ми уявляємо Всесвіт, і стати основою для наступного великого стрибка в теоретичній фізиці .