У Кенії знайшли найдавніші білки в зубах ссавців

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

У Кенії знайшли найдавніші білки в зубах ссавців

11 липня 2025 р. 05:41

11 липня 2025 р. 05:41

Фрагменти білків, виявлені у 18-мільйонних скам’янілих зубах з Кенії, стали найдавнішими знайденими зразками білка, що кардинально розширює можливості палеогенетики.

Історичне відкриття в Рифтовій долині

Скам’янілі зуби, знайдені в кенійській Рифтовій долині, містять найдавніші білки, виявлені на сьогодні . Їхній вік — 18 мільйонів років, що у п’ять разів перевищує попередній рекорд. Як зазначає Деніел Грін з Гарвардського університету, зразки вдалося зберегти завдяки вулканічному попелу. Цей природний консерватор вкрив зуби, дозволивши точно визначити їхній вік.

Суворі умови — не перешкода

Рифтова долина — один з найбільш спекотних регіонів планети за останні 5 мільйонів років. “Це дуже складне середовище для збереження [білка]”, — підкреслює Грін. Проте емаль зубів, з якої дослідники добули білок, має надзвичайні властивості. Зубна тканина, що “здебільшого складається з каменю”, слугує природним захистом для білкових молекул.

Технології та аналіз

Тімоті Кліланд з Інституту Смітсонівського музею проаналізував зразки за допомогою мас-спектрометрії. Він розділив молекули за масою, ідентифікуючи їх точну природу. “Ми змогли помістити навіть ці давні види на дерево життя разом з їхніми сучасними родичами”, — радіє Кліланд. Білкові фрагменти вказали на спорідненість із хоботними (предками слонів) та носорогоподібними.

Значення для науки

Фрідо Велкер з Копенгагенського університету назвав відкриття “величезним проривом” . Навіть незначна кількість збережених білків дає змогу реконструювати еволюційні зв’язки між вимерлими та сучасними видами . За словами Кліланда, “послідовності білків емалі трохи більш варіабельні”, що дозволяє витягнути більше еволюційної інформації, ніж із ДНК.

Перспективи для палеобіології

Грін пояснює, що навіть 1% білка в емалі може зберігатися мільйони років завдяки “процесу самозакам’яніння” . Цей процес створює стабільне мінеральне середовище навколо білка, запобігаючи його розкладу. Вчені також припускають, що подібні фрагменти білків можуть зберігатися і в інших суворих регіонах. “Ми можемо почати серйозно думати про інші суворі регіони планети”, — зазначає Кліланд.

Вивчення білків з інших епох і місцевостей дозволить створити хронологічну базу білкових залишків , що стане інструментом у реконструкції глибокої історії життя. “Зараз ми лише дряпаємо поверхню” , — підсумовує Кліланд.