Астрономи знайшли загадковий об’єкт на краю Сонця (фото+відео)

18 липня 2025 р. 22:12

18 липня 2025 р. 22:12

Нове відкриття транснептунового об’єкта типу седноїда “Амоніт” кидає виклик гіпотезі Планети Дев’ять і відкриває нові сторінки історії Сонячної системи.

Віддалені області Сонячної системи, попри розвиток астрономічної техніки, залишаються малодослідженими через слабке освітлення та велику відстань від Сонця. Проте саме тут, у зовнішньому поясі, вчені знаходять первісні об’єкти, що зберігають інформацію про ранні етапи формування Сонячної системи. Їхня динаміка може свідчити про наявність досі невідомих масивних тіл, зокрема гіпотетичної Планети Дев’ять. Такі об’єкти не світять яскраво — вони подають сигнали ледь помітними збуреннями в орбітах або короткими проблисками світла.

Седноїди: загадка на краю системи

Новий транснептуновий об’єкт, виявлений японським телескопом Subaru, отримав позначення 2023 KQ14 і прізвисько Амоніт — на честь скам’янілого молюска. Це вже четвертий відомий седноїд — підгрупа транснептунових об’єктів із винятково витягнутими орбітами, які мають великі перигелії (найближчі до Сонця точки орбіти) та великі напівосі. Об’єкти цього типу, зокрема Седна, майже не зазнають впливу гравітації Нептуна, що робить їх особливо цінними для дослідження ранньої динаміки Сонячної системи.

«Розуміння орбітальної еволюції та фізичних властивостей цих унікальних, далеких об’єктів має вирішальне значення для розуміння повної історії Сонячної системи», — зазначає доктор Фумі Йошида , співавтор дослідження.

Амоніт спостерігався у 2023 році, але лише завдяки додатковим спостереженням у 2024-му та аналізу архівних даних вдалося підтвердити його існування. Команда проєкту FOSSIL за допомогою чисельного моделювання визначила, що його орбіта стабільна вже понад 4,5 мільярди років , з часів утворення Сонячної системи.

Цей рисунок розділений на дві панелі, розділені вертикальною чорною лінією, і показує орбітальні дані для зовнішніх об’єктів Сонячної системи. Ліва частина показує розподіл по великій осі відносно перигелію, а червона вертикальна пунктирна лінія показує приблизну область, де галактичні припливи і зорі, що пролітають повз, можуть збурювати орбіти ТНО. Горизонтальні чорні лінії показують верхню межу хаотичної дифузії та гравітаційного розсіювання Нептуном. Усі названі об’єкти мають великі перигелії, і це чітко показує, чим Амоніт відрізняється від інших. Він знаходиться в області, в якій наразі немає жодних інших відкриттів. З правого боку видно, як Амоніт виходить за межі запропонованої кластеризації об’єктів з великими перигеліями. (Chen et al., NatAstr. 2025)

Втрачені орбіти і гіпотеза Планети Дев’ять

Амоніт відрізняється від інших седноїдів своєю орбітою — вона “заповнює прогалину” у перигеліях, відому як “q-прогалина” . Ця область довго залишалася незрозумілою, бо в ній раніше не було зафіксовано жодного об’єкта. Таким чином, Амоніт «випадає із запропонованої кластеризації об’єктів із великими перигеліями» , як вказано у публікації Chen et al., Nature Astronomy, 2025 .

Цей факт ускладнює інтерпретацію існування Планети Дев’ять — гіпотетичного масивного тіла, що, за деякими моделями, повинне пояснювати аномальні орбіти седноїдів. «Той факт, що поточна орбіта 2023 KQ14 не збігається з орбітами інших трьох седноїдів, знижує ймовірність гіпотези Планети Дев’ять», — зазначає доктор Юкун Хуанг , співавтор.

Існує й альтернативне припущення: колись у Сонячній системі могла існувати масивна планета , яка згодом була викинута. Це могло спричинити виникнення орбіт, подібних до орбіти Амоніта.

Гравітаційна ізоляція і наслідки для моделі еволюції

Нептун, хоч і є наймасивнішим з відомих об’єктів на периферії Сонячної системи, не здатен впливати на орбіту Амоніта . «2023 KQ14 був знайдений у далекому регіоні, де гравітація Нептуна має незначний вплив», — стверджує Йошида . Це свідчить, що формування подібних орбіт потребувало зовнішнього гравітаційного впливу в минулому — з боку іншої планети, зорі чи навіть зоряного скупчення.

На думку дослідників, «за нинішньої конфігурації планет не існує життєздатних механізмів, які могли б підняти їхні перигелії» . Вони підкреслюють, що стабільність таких орбіт вимагає гравітаційного джерела, не представленого у сучасній планетарній системі .

Це може бути залишок від взаємодії з планетою-ізгоєм або зіркою, або результат міжзоряного захоплення в епоху формування Сонячної системи.

Майбутнє пошуків і нові горизонти

Дослідники наголошують, що з кожним новим відкриттям седноїда звужується діапазон можливих орбіт Планети Дев’ять , якщо вона існує. Відомо лише чотири таких об’єкти, але їх може бути набагато більше. Саме тому спостереження триватимуть — зокрема, за допомогою нової Обсерваторії Віри Рубін , яка розпочинає десятирічне дослідження простору і часу (LSST) .

LSST дозволить відстежувати швидкоплинні події та слабкі об’єкти , недоступні навіть для найпотужніших сучасних телескопів. Його головною перевагою є здатність фіксувати об’єкти з екстремально низькою світністю на фоні космічного шуму.

«Я був би щасливий, якби команда FOSSIL змогла зробити ще багато відкриттів, подібних до цього, і допомогти скласти повну картину історії Сонячної системи», — підсумував доктор Йошида.

Висновок: один об’єкт – багато питань

Відкриття Амоніта не лише заповнює прогалину в перигеліях, а й кидає виклик довготривалій гіпотезі про Планету Дев’ять. Це свідчення того, що далекі окраїни Сонячної системи зберігають ще багато таємниць . Кожен новий седноїд додає до мозаїки еволюції складний фрагмент, змушуючи переглянути уявлення про формування планетарної архітектури.

У науці один невеликий об’єкт іноді здатен змінити цілісну картину — і Амоніт є саме таким прикладом.

Наука