Вимирання динозаврів радикально змінило ландшафти

16 вересня 2025 р. 08:27

16 вересня 2025 р. 08:27

Зміна біоти після вимирання динозаврів на межі K-Pg радикально переформатувала ландшафти Землі та структуру річкових систем.

Геологічна мить — катастрофічні наслідки

Межа K-Pg (“Крейдово-палеогенова межа”) вважається геологічним маркером, що засвідчує миттєву зміну життя на планеті. Ця зміна проявилася не лише у зникненні динозаврів , а й у різкій трансформації осадових порід. Як зазначає Люк Вівер, “межа K-Pg є нашим найкращим аналогом дуже різкої реструктуризації біорізноманіття, ландшафтів і клімату” . Вивчаючи геологію західної частини Північної Америки, дослідники зафіксували раптові зміни у типах осадових відкладень , які відповідають моменту масового вимирання.

На підтвердження гіпотези про катастрофічну природу вимирання, Вівер і його колеги виявили тонкий шар осаду з високим вмістом іридію. Іридій — це хімічний елемент, що зазвичай надходить на Землю з метеоритами, і його аномально висока концентрація у шарах порід межі K-Pg є переконливим свідченням астероїдного удару. Як каже Вівер, “іридієва аномалія була прямо на контакті між цими двома формаціями, саме там, де геологія змінюється” .

Вимирання як екосистемний тригер

Раніше геологи пояснювали зміну типів порід зміною рівня моря або іншими абіотичними факторами. Проте нове дослідження доводить, що зникнення динозаврів, які були “екосистемними інженерами” , могло дати змогу лісам стрімко розвиватися. “Динозаври величезні. Вони, мабуть, мали якийсь вплив на цю рослинність” , – відзначає Вівер. Нові лісові екосистеми змінили структуру річок: широкі меандри, стабілізація берегів, накопичення органіки замість глинистих осадів.

Дослідники, аналізуючи Форт-Юніонську формацію, виявили, що річкові відкладення після K-Pg мали значні зміни: від “піжамних смуг”, які спершу вважали озерними, до точкових барових структур, характерних для активних меандрів . Ці процеси були можливі лише за умов стабільного рослинного покриву. “Стабілізуючи річки, ви перекриваєте доступ глини, мулу і піску до далеких ділянок заплави, тому ви в основному накопичуєте органічне сміття” , – пояснює Вівер.

Історія планети, що повторюється

Науковці підкреслюють, що швидкість змін у геологічному масштабі , викликана зникненням динозаврів, співмірна зі змінами, які нині провокує людство. “Зміни, які ми вносимо в нашу біоту та навколишнє середовище, будуть такими ж геологічно миттєвими” , – наголошує Вівер. Це відкриває важливий дискурс про роль живих організмів у формуванні навколишнього середовища, де життя впливає не лише на клімат, а й на морфологію ландшафтів .

Вимирання як тригер геологічного зсуву

Коли динозаври зникли, розпочалася нова ера — з новими кліматичними умовами та екологічними нішами. Спренін із Флориди зазначає, що “динозаври, можливо, мали безпосередній вплив на свої екосистеми” , тим самим підтверджуючи гіпотезу про живу природу як основного рушія ландшафтних змін. Раптовість цих процесів, які в геології часто вимірюються мільйонами років, тут вкладається в межі одного людського життя .

Це дослідження є прикладом того, як поєднання геології, палеонтології та екології дозволяє побачити Землю як динамічну систему взаємодій біоти і геосфери . Команда Вівера і Карвальо показала, що не лише клімат змінює життя, але й навпаки — біологічна складова здатна змінювати кліматичні та геоморфологічні процеси. “Стріла не рухається в одному напрямку” , — резюмує Вівер.

Підсумок і попередження

Таким чином, вивчення межі K-Pg — це не лише ретроспектива минулих подій, а й дзеркало можливих сценаріїв майбутнього , в умовах глобального потепління та масового вимирання видів. Зникнення динозаврів — урок того, як нестабільність біоти здатна перекроїти цілі геосистеми , переформатувати річки, ліси та клімат. Цей досвід, як наголошують дослідники, має стати застереженням для людства у XXI столітті.

Наука