Неандертальці обробляли слона і кували знаряддя з кісток

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Неандертальці обробляли слона і кували знаряддя з кісток

14 жовтня 2025 р. 12:29

14 жовтня 2025 р. 12:29

Археологічні розкопки в Казаль Лумброзо пролили світло на інструментальні інновації ранніх неандертальців і їхню взаємодію з мегафауною.

Слон, що загинув навесні понад 395 тисяч років тому, став джерелом їжі й матеріалів для кочових груп первісних людей. Про це свідчать «скинуті роги благородного оленя та лані» , які вказують на сезон, та сліди молоткових ударів на кістках. Хоча м’які тканини не збереглися, дослідники вважають, що тварину використовували як падаль — добували кістковий мозок і виготовляли інструменти.

Кістяні знаряддя праці — рідкісний і цінний археологічний матеріал , оскільки такі об’єкти зберігаються гірше за кам’яні. «Їх використання… можливо, було випадком “необхідності”» , — зазначає автор дослідження. Обмежений доступ до кременю змусив ранніх неандертальців шукати альтернативи: м’який вапняк, дрібні камінці та кістки великих тварин стали основою їхньої технічної адаптації.

Однією з таких адаптацій була “біполярна технологія” — примітивна, але ефективна техніка розщеплення каменю між двома твердими поверхнями. «Ця група була достатньо універсальною, щоб модифікувати свій технологічний репертуар» , — йдеться в дослідженні. На стоянці знайдено також ручну сокиру, виготовлену з вапняку — каменю, непридатного для тривалого використання, але достатнього для разових робіт.

Мікроскопічний аналіз крем’яних лусочок виявив сліди роботи з м’яким матеріалом , можливо, м’ясом. Це свідчить про інструментальну активність одразу після загибелі слона. Усе це вказує на короткочасну, але інтенсивну зупинку, що супроводжувалась розробкою туші, виготовленням знарядь і подальшим переміщенням людей у пошуках укриття.

Це відкриття стало можливим завдяки уважній роботі римського археологічного управління. У відповідності до європейських норм захисту спадщини, розпочато амбітний дослідницький проєкт , який дозволив реконструювати деталі життя людей середнього плейстоцену. «Що саме ці кочові падальщики зробили з тілом цієї тварини?» — було ключовим питанням, на яке вдалося частково відповісти.

Палеоекосистема того часу була багата: поряд із прямобивневими слонами мешкали бегемоти, леви, вовки. Самі слони виконували функцію “інженерів екосистем” , розчищаючи ландшафт і створюючи сприятливі умови для інших видів. Природна смерть 40-річного самця стала частиною цього екологічного ланцюга — і унікальним археологічним свідченням.

Таким чином, Казаль Лумброзо став рідкісним вікном у повсякденне життя та адаптації первісних людей — їхню інженерну винахідливість, технічну гнучкість та інстинкт виживання у складному середовищі плейстоценової Європи.