Нанопластик із моря може проникати крізь шкіру людини

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Нанопластик із моря може проникати крізь шкіру людини

18 жовтня 2025 р. 15:56

18 жовтня 2025 р. 15:56

Дослідники з Техаського університету A&M виявили , що нанопластик , який зазнав впливу морського середовища, може проникати крізь захисний бар’єр шкіри — відкриття, що має важливі наслідки для токсикології та екологічної медицини.

У статті, опублікованій у журналі Science of the Total Environment , команда під керівництвом доктора Вея Сюя дослідила, як мікроскопічні пластикові частинки змінюються після взаємодії з морською водою. Ці частинки покриваються шарами з білків, органічних молекул і токсинів — так званими «екологічними покриттями» . Як зазначає Сюй, «після потрапляння в навколишнє середовище частинки можуть взаємодіяти з безліччю матеріалів, які змінюють їхню поверхню, і це впливає на те, як вони поводяться в організмі».

Команда створила нанопластикові намистини, занурила їх у морську воду біля узбережжя Корпус-Крісті, а потім протестувала на вирощених клітинах шкіри. Через два тижні частинки набули нових поверхневих шарів , які дозволяли їм уникати імунної відповіді. «Це схоже на камуфляж — покриття допомагає частинкам довше залишатися всередині клітин і уникати систем “утилізації сміття”», — пояснює Сюй.

Результати показали, що нанопластик із природним покриттям може накопичуватися всередині клітин шкіри , імітуючи властивості біологічних молекул. Це відкриття свідчить, що вплив навколишнього середовища суттєво ускладнює оцінку токсичності таких частинок. «Було дуже важливо побачити, як намистини з екологічним покриттям краще уникали атаки імунної системи», — додав учений.

Науковці також підкреслюють потребу у стандартизації досліджень нанопластиків , адже зміни клімату та забруднення можуть впливати на типи покриттів у майбутньому. «Я бачив, як студенти аналізували одну й ту саму частинку і отримували різні результати, бо не враховували вплив середовища. Нам потрібна краща узгодженість у довгостроковій перспективі», — наголошує Сюй.

Наразі команда продовжує досліджувати інші типи екологічних покриттів — зокрема ті, що виникають під час цвітіння водоростей або змішування води з промисловими токсинами . Це, за словами Сюя, допоможе створити більш повну картину того, як нанопластик взаємодіє з живими тканинами та які ризики він становить для здоров’я людини у змінюваному навколишньому середовищі.