Як екстремальна погода б’є по вразливих громадах

23 жовтня 2025 р. 16:58

23 жовтня 2025 р. 16:58

Екстремальні погодні явища найсильніше впливають на соціально вразливі громади , і нове дослідження Північно-Східного університету під керівництвом доцента Серени Александер пропонує системний підхід до підготовки таких спільнот до майбутніх кліматичних загроз.

(a) Карта дев’яти округів затоки Сан-Франциско із зазначенням висот і пагорбів, отримана з даних Геологічної служби США (https://www.usgs.gov/3d-elevation-program). Джерело: Міжнародний журнал кліматології (2025). DOI: 10.1002/joc.70120

Дослідження, опубліковане в Міжнародному журналі кліматології (DOI: 10.1002/joc.70120), вивчало комбіновані погодні події — «екстремальні опади та вітер» (Combined Precipitation and Wind Events, CPWE) — у регіоні затоки Сан-Франциско за останні 40 років. За словами Александер, «коли сильні опади й вітер відбуваються одночасно або протягом короткого часу, їхній сукупний вплив значно перевищує дію кожного явища окремо» . Така взаємодія створює особливу загрозу для бідних і маргіналізованих районів із застарілою інфраструктурою.

Дослідницька команда використала дані метеорологічного інструменту GridMET (із роздільною здатністю 5 км) та індекс соціальної вразливості CDC , який враховує 15 параметрів — від доходу і раси до якості житла й доступу до транспорту. Це дозволило поєднати кліматичні показники з соціальними умовами, виявивши чітку закономірність: навіть помірні шторми призводять до катастрофічних наслідків там, де інфраструктура зношена, а громади мають обмежені ресурси. «Один і той самий шторм може мати кардинально різні наслідки залежно від соціально-економічного контексту» , — наголошує Александер.

Особливу увагу дослідниця приділила проблемі переміщення населення . Уразливі групи часто не мають фінансових резервів для відновлення після стихій, а іноді взагалі втрачають можливість повернутися додому. «Після урагану Катріна багато хто з малозабезпечених людей не зміг повернутися назад» , — нагадує вона. Подібні процеси, на думку вченої, можуть повторюватися у регіонах, де нерівність поєднується з кліматичними ризиками .

Щоб запобігти цим наслідкам, Александер пропонує цілу низку заходів політики адаптації . Передусім — покращення житлових умов , яке «включає в себе все — від переобладнання мобільних будинків до модернізації інфраструктури та підтримання дренажних систем». Водночас, за її словами, «планування на випадок надзвичайних ситуацій та системи зв’язку потребують значного вдосконалення» . Особливо це стосується бездомних спільнот, мігрантів і людей, що залежать від громадського транспорту: вони часто не отримують попереджень про небезпечні погодні події або не мають змоги реагувати на них. «Ми маємо це покращити й переконатися, що попередження надходять усім — незалежно від мови, доходу чи статусу житла» , — підкреслює Александер.

Вона називає взаємодію фізичних загроз і соціальної нерівності визначальним чинником ризику, який потребує національного реагування. «Взаємодія фізичної небезпеки та соціальної нерівності визначає більший ризик» , — узагальнює дослідниця. Новіша інфраструктура, за її словами, означає «кращу здатність адаптуватися, якщо щось трапиться» , а отже, є інвестицією не лише в комфорт, а й у безпеку.

Таким чином, робота Александер не лише показує, як змінюється кліматична динаміка у Каліфорнійській затоці, а й наголошує: стійкість до екстремальних погодних подій починається із соціальної справедливості .

Наука