Curiosity знайшов докази випаровування озера на Марсі

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Curiosity знайшов докази випаровування озера на Марсі

31 жовтня 2025 р. 03:56

31 жовтня 2025 р. 03:56

Нові ізотопні дані , отримані марсоходом Curiosity, розкривають ранню історію клімату Марса — тепліший і вологіший період приблизно 3,7 мільярда років тому.

Дослідження, проведене вченими з Каліфорнійського технологічного інституту та Лабораторії реактивного руху NASA, виявило, що озеро в кратері Ґейл почало випаровуватися раніше, ніж вказують геохімічні властивості осадових порід. Вимірювання співвідношення ізотопів кисню в глинах підтвердили наявність процесів випаровування — ознаку сухої атмосфери. Це свідчить про те, що умови на Марсі були теплими, але недостатньо вологими для стабільного існування води .

«Теплий клімат Марса — це трохи вище нуля за Цельсієм, але цього було досить для хімічних процесів, важливих для життя» , — пояснює Емі Гофманн, провідна авторка дослідження. У той час планета проходила фазу кліматичних змін, проте на її поверхні ще зберігалася хімічна ерозія, нейтральний pH озер та органічні молекули . У сукупності це створювало сприятливе середовище для життя.

Особливістю цього дослідження є фокус не на водневих, а на кисневих ізотопах, зокрема ізотопі кисню-18, який важчий за кисень-16. Під час випаровування легші молекули води покидають рідину першими, залишаючи у ній вищу концентрацію важкого кисню . Цей ефект було виявлено в ізотопному складі води, вилученої з марсіанських глин, які формувалися під час випаровування.

«Це перше чітке свідчення випаровування води в стародавньому марсіанському водоймищі», — зазначає професор Джон Айлер, співавтор дослідження. Отримані дані дозволяють краще зрозуміти, як суха атмосфера та змінна гідросфера впливали на марсіанські озера , які залишаються ключовими об’єктами пошуку життя.

Ці знахідки змінюють уявлення про кліматичну історію Марса, висвітлюючи складний взаємозв’язок між атмосферними умовами, геохімією та потенціалом для існування життя в минулому.