Символи на римських чашах виявилися майстерними маркерами авторства

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Символи на римських чашах виявилися майстерними маркерами авторства

30 листопада 2025 р. 12:24

30 листопада 2025 р. 12:24

Оригінальне відкриття у світі археології дозволило переосмислити функцію символів на пізньоримських скляних чашах, які виявилися маркерами авторства ремісників, а не лише декоративними елементами.

Під час візиту до Метрополітен-музею у Нью-Йорку, історикиня мистецтва та склодувка Геллі Мередіт зауважила на звороті діатрету — різьбленої скляної чаші IV–V ст. — абстрактні форми поруч із побажанням довгого життя. Раніше науковці вважали ці форми — ромби, листки, хрести — суто орнаментальними. Однак Мередіт виявила, що ці символи є майстерними позначками — своєрідними “логотипами” давньоримських майстерень . Як вона зазначає: “Я, як ремісниця, завжди хочу перевернути речі. І тоді з’являються візерунки, які всі інші буквально обрізають на фото” .

У подальших дослідженнях — у журналах Journal of Glass Studies та World Archaeology — Мередіт простежила ці знаки на інших зразках скляного різьблення. Її висновки розкривають складну кооперацію в римських майстернях, де вироби створювалися не одинаками, а командами: граверами, полірувальниками та учнями . Вивчення незавершених фрагментів, слідів інструментів та написів засвідчило наявність організованого ремісничого виробництва, а самі позначки — свідчення спільної авторської відповідальності, а не індивідуального підпису .

Діатрета — це витвір технічної майстерності: товстостінну заготовку вирізали до стану двошарової структури з ажурною сіткою. Цей процес тривав місяцями, потребував високої точності та злагодженої роботи. Як вказує Мередіт, “вони не ставили автографів, це були стародавні еквіваленти бренду” . Її нова монографія “The Roman Craftworkers of Late Antiquity” , що готується до видання у Cambridge University Press , поглиблює соціальну історію цих виробників.

Унікальність дослідження полягає також у практичному підході: Мередіт сама відчуває, як поводиться гаряче скло в руках , а її студенти вивчають артефакти через 3D-друк і віртуальні симуляції. Цей досвід дає не лише нові знання, а й “емпатію до древніх творців” , як каже вона. Саме повернення видимості невідомим ремісникам давнини є її основною метою. “Ми уявляємо, що знаємо, хто створював речі, бо зосереджуємось на елітах. Але фактично ми можемо дізнатися значно більше про звичайних майстрів” .

Зараз дослідниця створює цифрову базу даних написів, включаючи орфографічні помилки та гібридні абетки. Вона вважає, що це не помилки, а “докази багатомовного середовища, де майстри адаптували написи до різних культурних груп” . Таким чином, давньоримські артефакти набувають нового значення — не лише як технічні шедеври, а як свідчення життя, уяви й умінь тих, хто їх створював .