Місяць міг утворитися після трьох потужних зіткнень

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Місяць міг утворитися після трьох потужних зіткнень

06 грудня 2025 р. 11:30

06 грудня 2025 р. 11:30

Нове дослідження припускає , що Місяць міг сформуватися з ланцюга «багаторазових ударів», а не одного гігантського зіткнення, — зазначають автори роботи.

Модель багаторазових зіткнень пропонує альтернативний сценарій походження Місяця , відмінний від класичної гіпотези зіткнення Землі з об’єктом «Тея». Ця канонічна модель стикається з проблемою майже ідентичного складу Землі та Місяця. Філіп Картер наголошує: «це велика проблема для канонічної моделі» . Нові розрахунки показують, що кілька зіткнень могли ефективніше змішати матеріал.

Команда Картера пропонує сценарій трьох або більше ударів у перші мільйони років існування Сонячної системи. Кожне зіткнення формувало б невеликий «місячик» на орбіті. Далі ці об’єкти зливалися б під дією гравітації. Картер пояснює: «вони будуть притягуватися і зіштовхуватися один з одним» . Саме так могла виникнути стабільна структура майбутнього Місяця.

Попередні моделі припускали до двадцяти ударів, але нинішня зменшує їхню кількість. «Після трьох зіткнень ми вивели на орбіту достатню масу» , додає Картер. Роберт Сітрон зазначає, що менша кількість ударів знижує ризик викидання місячиків у космос. Водночас збільшення числа ударів покращує середнє змішування матерії. Це може пояснити хімічну подібність Землі й Місяця.

Унікальність системи Земля–Місяць робить питання її формування надзвичайно важливим. Сітрон підкреслює: «це такий унікальний супутник» . Він значно масивніший щодо своєї планети, ніж супутники інших землеподібних світів. Такий винятковий масштаб вимагає ретельного моделювання динаміки ранніх зіткнень.

Подальший прогрес потребує точніших моделей ударних процесів. Картер зауважує: «насамперед дуже складно все детально прорахувати» . Однак нова модель багаторазових зіткнень, на думку дослідника, є переконливішою . Вона може нарешті пояснити, чому наш Місяць став саме таким — великим, стабільним і хімічно спорідненим із Землею.