Уран і Нептун можуть бути скелястішими, ніж вважали вчені

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Уран і Нептун можуть бути скелястішими, ніж вважали вчені

14 грудня 2025 р. 21:45

14 грудня 2025 р. 21:45

Сонячна система традиційно поділяється за складом планет, включаючи скелясті світи, газові гіганти та крижані гіганти Уран і Нептун.

Класична класифікація крижаних гігантів ґрунтується на уявленні про домінування льоду, переважно води. Нове дослідження групи Цюрихського університету ставить під сумнів це припущення. Вчені припускають значно більшу частку скельної речовини у внутрішній будові Урана і Нептуна. Такий підхід узгоджується з сучасними даними про склад карликових планет, зокрема Плутона.

Для аналізу було застосовано новий метод моделювання внутрішньої структури, що поєднує фізичні та емпіричні підходи. «Класифікація крижаних гігантів є надто спрощеною» , — зазначає Лука Морф, головний автор дослідження. Метод базується на випадкових профілях щільності та перевірці їх відповідності гравітаційним спостереженням. Такий підхід є “агностичним” , тобто мінімізує попередні припущення щодо складу.

Отримані результати демонструють широкий спектр можливих внутрішніх структур планет. «Уран або Нептун можуть бути багаті на воду або скельну породу» , — підкреслює Равіт Хеллед. Це означає, що термін “крижаний гігант” не є єдино можливим описом. Планети можуть мати склад, подібний до скелястих гігантів .

Дослідження також пояснює незвичну геометрію магнітних полів обох планет. «Наші моделі передбачають шари “іонної води”, що формують недипольні магнітні поля» , — пояснює Хеллед. Магнітне поле Урана, за моделями, виникає на більшій глибині. Автори наголошують на необхідності майбутніх космічних місій для перевірки цих висновків.