Вчені з’ясували, що хмари гріють Землю сильніше за смог

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Вчені з’ясували, що хмари гріють Землю сильніше за смог

26 грудня 2025 р. 04:58

26 грудня 2025 р. 04:58

Зростаючий енергетичний дисбаланс Землі дедалі більше пов’язують не зі зменшенням забруднення повітря, а зі змінами властивостей хмар.

Енергетичний дисбаланс, тобто «різниця між кількістю сонячної енергії, яку планета поглинає, і тією, що випромінює назад у космос», є ключовим показником глобального потепління. Дослідники Школи морських, атмосферних і земних наук Розенстіля Університету Маямі проаналізували майже двадцять років супутникових даних і встановили, що внесок аерозолів у сучасне посилення цього дисбалансу є мінімальним. Основну роль відіграють зміни у відбитті сонячного світла хмарами .

Аерозолі, тобто «дрібні тверді або рідкі частинки в атмосфері», здатні впливати на яскравість і тривалість життя хмар. У Північній півкулі зменшення промислового забруднення призвело до меншої кількості частинок, на яких формуються хмари, що знижує їхню відбивну здатність. Натомість у Південній півкулі зросла роль природних аерозолів, пов’язаних із лісовими пожежами та вулканізмом, які роблять хмари світлішими. Ці ефекти переважно компенсують один одного на глобальному рівні.

З 2003 по 2023 рік Земля накопичувала близько пів вата енергії на квадратний метр за десятиліття. Це зростання зумовлене насамперед зменшенням відбитого сонячного випромінювання, а не змінами теплового випромінювання в космос. Для перевірки результатів команда використала два незалежні підходи до оцінки аерозолів, які показали однакові просторові та часові закономірності.

«Розуміння балансу між півкулями допомагає зосередитися на справжніх причинах потепління — поведінці хмар і природній мінливості клімату» , зазначає Чаньюнг Парк. У свою чергу, Брайан Соден підкреслює, що «зміни аерозолів не можуть пояснити сучасне прискорення нагрівання планети» .

Отже, результати дослідження вказують на необхідність переосмислення ролі хмар у кліматичних моделях. Саме хмарні процеси , а не лише забруднення повітря, визначають темпи накопичення тепла в кліматичній системі Землі.