Скам’янілість віком 7 млн років підтвердила ранню двоногість

10 січня 2026 р. 21:47

10 січня 2026 р. 21:47

Скам’янілі рештки віком близько семи мільйонів років можуть позначати ключовий момент в еволюції людини — перехід наших предків до прямоходіння. Нове дослідження надає переконливі докази того, що один із найдавніших відомих видів, Sahelanthropus tchadensis , пересувався на двох ногах.

Протягом багатьох років науковці сперечалися, чи був цей вид здатний до двоногого руху. Це питання має принципове значення, адже прямоходіння є однією з визначальних ознак гомінінів — еволюційної лінії, що веде до сучасної людини. Нові результати, отримані міжнародною групою антропологів, вказують на наявність анатомічної особливості, яка раніше фіксувалася лише у двоногих гомінінів.

Ключовим доказом стала ідентифікація так званого стегнового горбка. Ця структура є місцем прикріплення клубово-стегнової зв’язки — найміцнішої зв’язки в людському тілі, що відіграє вирішальну роль у підтриманні вертикальної постави під час ходьби. Дослідники також підтвердили кілька додаткових скелетних ознак, характерних для двоногого пересування.

« Sahelanthropus tchadensis був, по суті, двоногим мавпоподібним, який мав мозок розміром із мозок шимпанзе і, ймовірно, проводив значну частину часу на деревах », — зазначає Скотт Вільямс з Нью-Йоркського університету, керівник дослідження. «Попри це, він був анатомічно пристосований до прямоходіння на землі» .

Дослідження виконували вчені з кількох університетів США, а результати опубліковано в журналі Science Advances . Вони базуються не лише на нових знахідках, а й на повторному аналізі кісток, виявлених раніше.

Сахелантроп був уперше відкритий на початку 2000-х років у пустелі Джураб у Чаді. Спочатку науковці мали у своєму розпорядженні переважно череп, що ускладнювало реконструкцію способу пересування. Лише пізніше було проаналізовано ліктьові та стегнові кістки, що знову активізувало дискусії щодо його класифікації.

У новому дослідженні автори використали поєднання класичних порівняльних методів і 3D-геометричної морфометрії. Цей підхід дозволив детально зіставити форму кісток сахелантропа з кістками сучасних мавп і інших викопних гомінінів, зокрема австралопітека, відомого за знахідкою скелета «Люсі».

Аналіз виявив три ключові анатомічні ознаки двоногості. Перша — наявність стегнового горбка, характерного лише для гомінінів. Друга — переднє скручування стегнової кістки, яке орієнтує ноги вперед під час ходьби. Третя — конфігурація сідничних м’язів, здатних стабілізувати таз під час стояння й руху.

Додатковим аргументом стали пропорції кінцівок. У сахелантропа стегнова кістка виявилася відносно довшою порівняно з ліктьовою, ніж у сучасних мавп. Така пропорція ближча до ранніх гомінінів і свідчить про адаптацію до пересування на двох ногах, навіть якщо цей рух ще поєднувався з лазінням по деревах.

« Наш аналіз дає прямі докази того, що двоногість виникла дуже рано в еволюції нашого роду », — підсумовує Вільямс. «Це означає, що перші кроки до людського способу пересування зробив предок, який у багатьох інших рисах був схожий на сучасних шимпанзе та бонобо» .

Наука