Великі річкові дельти тонуть швидше за зростання рівня моря

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Великі річкові дельти тонуть швидше за зростання рівня моря

15 січня 2026 р. 23:02

15 січня 2026 р. 23:02

Дослідження показує , що великі річкові дельти світу втрачають висоту швидше, ніж зростає рівень моря, створюючи безпосередню загрозу для мільйонів людей.

У статті, опублікованій у журналі Nature , осідання дельт визначається як «вертикальне зниження поверхні суші відносно рівня моря» . Аналіз охопив 40 великих річкових дельт на п’яти континентах. Майже в усіх дельтах виявлено ділянки, де осідання перевищує підвищення рівня моря . Це означає зростання ризику повеней уже в найближчі десятиліття.

Дослідження очолив Леонард Охенхен за участі геологів Манучера Ширзаї та Сузанни Верт з Virginia Tech. Використовували «супутникову радарну інтерферометрію — метод вимірювання змін висоти поверхні з сантиметровою точністю» . Отримана карта має високу просторову роздільну здатність. Вона дозволила кількісно оцінити втрату висоти в кожній дельті.

Результати показали, що в 18 із 40 дельт осідання вже перевищує локальні темпи підвищення рівня моря. Під загрозою опинилися понад 236 мільйонів людей. До найбільш уразливих належать дельти Меконгу, Нілу, Гангу–Брахмапутри, Міссісіпі та Жовтої річки. У деяких районах суша опускається більш ніж удвічі швидше, ніж зростає глобальний рівень океану.

Основними причинами є «виснаження підземних вод» , зменшення надходження річкових відкладень і швидка урбанізація. Леонард Охенхен зазначає: «У багатьох місцях земля опускається набагато швидше, ніж вважалося раніше» . Це свідчить про системний характер проблеми.

Манучер Ширзаї підкреслює: «Осідання ґрунту — це не проблема далекого майбутнього, а проблема сьогодення» . Сузанна Верт додає: «Ці процеси безпосередньо пов’язані з рішеннями людей» . Таким чином, людська діяльність є ключовим чинником ризику .

Дослідження показує, що адаптація до кліматичних змін неможлива без контролю за використанням підземних вод і управління осадовими потоками. Річкові дельти стають індикаторами поєднаного впливу природних і антропогенних процесів.