Нова модель розкрила глибоку структуру атмосфери Юпітера

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Нова модель розкрила глибоку структуру атмосфери Юпітера

27 січня 2026 р. 14:21

27 січня 2026 р. 14:21

Нове дослідження атмосфери Юпітера показує , як поєднання хімічного та фізичного моделювання дозволяє зазирнути в глибокі шари газового гіганта й уточнити його елементарний склад.

Юпітер вкритий щільними хмарами, що складаються з води, аміаку та інших сполук, які формують багатошарову «атмосферну оболонку» — систему газів, що змінюються з висотою та температурою. Ці хмари настільки непрозорі, що жоден космічний апарат не зміг безпосередньо дослідити глибші рівні, а зонд Galileo втратив зв’язок під час занурення, тоді як місія Juno збирає дані лише з орбіти, уникаючи екстремальних умов у надрах планети.

Команда вчених з Чиказького університету та Лабораторії реактивного руху NASA створила найдетальнішу на сьогодні модель, що поєднує «атмосферну хімію» — сукупність реакцій між газами — та «гідродинаміку» — опис руху рідин і газів у полі тиску та температури. Такий підхід дозволив одночасно врахувати поведінку молекул, крапель і хмар, що раніше розглядалися окремо. «Потрібні обидва компоненти, бо жоден із них сам по собі не дає повної картини» , пояснив перший автор дослідження Чжіхюн Ян.

Одним із ключових результатів став новий розрахунок вмісту кисню: за моделлю, Юпітер містить приблизно в півтора рази більше цього елемента, ніж Сонце. Такий показник має важливе значення для «планетології» — науки про формування й еволюцію планет, адже співвідношення елементів є своєрідним хімічним підписом умов народження планети. Значна частина кисню на Юпітері пов’язана з водою, а її фазовий стан залежить від температури, що, своєю чергою, дає підказки про те, де саме планета могла сформуватися в ранній Сонячній системі.

Модель також змінила уявлення про внутрішню циркуляцію атмосфери. Вона показує, що «дифузія» — повільне перемішування газів між шарами — відбувається у 35–40 разів повільніше, ніж вважалося раніше, а переміщення молекул між рівнями займає тижні, а не години. «Це демонструє, наскільки обмеженим залишається наше розуміння навіть найбільшої планети нашої системи» , зазначив Ян.

У ширшому контексті ці результати важливі не лише для Юпітера. Вони допомагають уточнити загальні моделі формування планет і можуть бути застосовані до досліджень екзопланет, де аналіз атмосфери часто є єдиним доступним джерелом інформації про їхню природу та потенційну придатність для життя.