Вимирання динозаврів слабо вплинуло на акул і скатів

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Вимирання динозаврів слабо вплинуло на акул і скатів

30 січня 2026 р. 01:51

30 січня 2026 р. 01:51

Нове дослідження із застосуванням передових методів штучного інтелекту показало, що астероїдне зіткнення 66 мільйонів років тому майже не вплинуло на еволюційний успіх акул і скатів, всупереч поширеним уявленням про глобальну катастрофу для океанів.

Роботу очолила команда з Університету Свонсі у співпраці з ETH Zurich , поєднавши глибокі нейромережі з найповнішим глобальним набором викопних даних для акул і скатів. Результати опубліковані в журналі Current Biology і охоплюють 145 мільйонів років еволюційної історії , формуючи найдетальнішу реконструкцію різноманіття цих хрящових риб.

Аналіз показав, що видове різноманіття, співмірне із сучасним , сформувалося ще в крейдяний період, понад 100 мільйонів років тому. Подія, пов’язана з падінням астероїда наприкінці крейди, спричинила лише близько 10 % скорочення кількості видів акул і скатів. Це різко контрастує з майже повним зникненням непташиних динозаврів і багатьох морських хижаків.

Пікове різноманіття акул і скатів припало на середину еоцену — близько 50 мільйонів років тому, коли океани підтримували значно більше видів, ніж сьогодні. Відтоді ці групи втратили понад 40 % свого видового багатства , зробивши сучасні океани значно менш різноманітними з еволюційного погляду.

Такі закономірності залишалися прихованими для традиційних методів аналізу. Нові моделі штучного інтелекту змогли явно врахувати просторові та часові упередження викопного літопису , а також нерівномірність збору скам’янілостей у різних регіонах світу. Саме це дозволило відокремити реальні біологічні спади від прогалин у даних.

Вимирання динозаврів слабо вплинуло на акул і скатів

Провідна авторка дослідження Каталіна Пім’єнто з Університету Свонсі та Університету Цюриха зазначає: «Ми створили ретельно перевірений глобальний синтез викопних даних за 145 мільйонів років, що дозволило побачити еволюційні тенденції, які раніше були приховані» .

Співавтор Даніеле Сільвестро з ETH Zurich додає, що новий підхід навчається розпізнавати, коли брак скам’янілостей означає нестачу відбору проб, а не реальне вимирання . Це суттєво змінює інтерпретацію багатьох еволюційних криз.

Отримані результати також надають нового контексту сучасній кризі збереження акул і скатів. «Сучасні види — це не стабільна, процвітаюча група, яку раптово почала руйнувати людина» , наголошує Пім’єнто. «Вони вже зазнавали довготривалого скорочення різноманіття протягом десятків мільйонів років» .

Таким чином, дослідження показує, що вразливість сучасних акул і скатів має глибоке еволюційне коріння , а не є лише наслідком антропогенного тиску. Розуміння цього минулого, за словами авторів, є ключовим для ефективного захисту видів, які ще залишилися в океанах сьогодні .