Під Великим Солоним озером знайшли запаси прісної води

01 лютого 2026 р. 16:50

01 лютого 2026 р. 16:50

Геологи з Університету Юти почали детально характеризувати раніше невідому систему підземних прісних вод , що залягає на тисячі футів під дном Великого Солоного озера . Нові дані свідчать про наявність артезіанського водоносного горизонту гірського походження , прихованого під товстим соляним шаром.

Згідно з дослідженням, під озером може існувати значне водоймище прісної води під тиском , яке формувалося протягом тисячоліть унаслідок танення снігів у горах Васатч . Ця вода просочувалася в осадові породи західніше гірського фронту й нині утримується під соляною кіркою товщиною близько 30 футів, яка зазвичай діє як гідрологічний бар’єр.

Винятком є загадкові круглі кургани , вкриті очеретом, які з’являються там, де прісна вода під тиском проривається крізь соляний шар і виходить на поверхню в Фармінгтонській затоці . Через тривалу посуху та скорочення притоку води багато ділянок озера оголилися, що зробило ці утворення особливо помітними.

Проєкт фінансується Департаментом природних ресурсів штату Юта та Офісом комісара Великого Солоного озера . Його очолюють гідрологи Білл Джонсон і Кіп Соломон з Університету Юти у співпраці з фахівцями Геологічної служби США (USGS) та Геологічної служби Юти .

Команда застосовує п’єзометри , ізотопний аналіз, електричну томографію опору та аерогеофізичні методи, щоб визначити глибину, об’єм, хімічний склад і вік підземних вод. За словами професора Білла Джонсона, «прісна вода існує під периферією озера і, можливо, навіть під самим озером, і нам потрібно краще її охарактеризувати» .

Дослідники не розглядають цей водоносний горизонт як джерело для безпосереднього наповнення озера. Натомість вони оцінюють можливість використання невеликих об’ємів води для зволоження оголеного дна, щоб зменшити пилові бурі , які загрожують містам регіону Wasatch Front .

Геологічно система може мати дуже давнє походження. Велике Солоне озеро сформувалося близько 8000 років тому як залишок прісноводного озера Бонневіль , і частина артезіанської води, ймовірно, збереглася ще з льодовикового періоду. «Вік води на глибині становить тисячі років» , — зазначає Джонсон.

Перша опублікована стаття проєкту представила п’єзометричні вимірювання з курганів у Фармінгтонській затоці. Провідний автор, аспірант Ебенезер Адомако-Менса, виявив на глибині близько 9 метрів раніше невідому межу , де прісна вода контактує з солоною. Цю структуру назвали «лінзою солоної води» , і її відкриття суттєво змінює уявлення про підземні потоки в регіоні.

Подальші спостереження показали, що круглі плями формуються там, де прісна вода під тиском проштовхується крізь солону лінзу. «Чим більша кругла пляма, тим свіжіша вода в її центрі» , — пояснює Адомако-Менса, описуючи ці утворення як природні канали виходу ґрунтових вод.

Проєкт об’єднує також дослідження ізотопів (лабораторія Соломона), геоелектричні профілі (Майк Торн) та 3D-моделювання підземних шарів за електромагнітними даними (Майкл Жданов). Разом ці роботи мають на меті повну характеристику прихованого прісноводного резервуару , який може відіграти важливу роль у майбутньому управлінні водними ресурсами регіону.

Наука