Археологи знайшли ліки з екскрементів у римському флаконі

01 лютого 2026 р. 22:18

01 лютого 2026 р. 22:18

Нове дослідження, яке викликає прикрощі, виявило темно-коричневі пластівці всередині римського скляного лікарського флакона , що є першим прямим доказом того, що екскременти використовувалися для лікування хвороб.

Між II та III століттями Пергамон (сучасна Туреччина) став головним центром римської медицини завдяки присутності відомого лікаря Галена Пергамського . Гален розробляв ліки, які звучать дивно для сучасного вуха, зокрема лікування запалення за допомогою фекалій, змішаних із чебрецем , щоб замаскувати запах.

Однак досі археологи не мали матеріального підтвердження того, що ці рецепти справді застосовувалися на практиці, а не існували лише в медичних трактатах .

Скляну посудину, нещодавно повторно ідентифіковану у фондах Бергамського музею , спочатку було знайдено в гробниці у цьому місті, яке в античності славилося своїми лікувальними практиками. Сім скляних пляшечок пролежали там десятиліттями, і лише одна з них містила виняткові, хоч і огидні, докази існування ліків, раніше відомих виключно з письмових джерел.

Всередині унгвентарію — невеликої пляшки з вузькою шийкою, поширеної в елліністичний та римський період для зберігання олій, парфумів і медикаментів — темно-коричневий осад, що вистилав стінки, «неможливо було не помітити», як зазначив автор дослідження в коментарі для Live Science .

Після механічного забору зразків та хімічного аналізу дослідники безсумнівно підтвердили, що флакон містив людські фекалії , остаточно перетворивши історичну гіпотезу на доведений факт. Таким чином археологи отримали перший прямий хімічний доказ фекальної фармакології в античності.

У дослідженні, опублікованому в журналі Journal of Archaeological Science: Reports , автори зазначають, що фекальні методи лікування часто згадуються в греко-римських медичних текстах , «однак досі не існувало прямих доказів їхнього практичного застосування».

Після повторного огляду музейних фондів археолог Дженкер Атіла ідентифікував потенційні залишки фекалій у флаконі та застосував газову хроматографію — мас-спектрометрію для аналізу речовини.

Молекулярний профіль виявився однозначним. Було ідентифіковано копростанол та 24-етилкопростанол — біомаркери, які недвозначно вказують на людські фекалії. Разом із ними виявили карвакрол — фенольну сполуку, характерну для чебрецю та орегано, що підтвердило використання трав для маскування запаху, як про це писали античні автори. Про це також повідомляє Chemical & Engineering News .

«Спираючись на наш досвід роботи з класичними текстами, ми одразу впізнали цю суміш як одну з фармакологічних формул Галена», — зазначив Атіла в електронному листі.

Професорка класичних студій Кассандра Міллер з коледжу Колбі пояснила C&EN , що так звана «аптека бруду» бере початок ще у Месопотамії та Стародавньому Єгипті й передувала формуванню системної медичної логіки.

Як свідчать джерела, Гален застосовував як людські , так і тваринні фекалії , при цьому особливо цінував екскременти дітей, яких годували люпиновими бобами , хлібом і вином — деталь, зафіксовану в текстах і підтверджену Live Science .

Сучасна медицина, втім, знає лише один обмежений і контрольований аналог — трансплантацію фекальної мікробіоти , яку застосовують для відновлення кишкової флори у товстій кишці . Стародавні ж рецепти тепер остаточно підтверджені як реальна практика — нехай і з ефективністю, яку історія так і не змогла оцінити.

Наука