Як соколи допомагали жінкам ламати гендерні норми в Середні віки

04 лютого 2026 р. 23:25

04 лютого 2026 р. 23:25

Такого висновку дійшла дослідниця Рейчел Делман, вивчивши візуальні, письмові та матеріальні джерела епохи, пише видання The Conversation.

Хоча сьогодні соколи та яструби часто сприймаються як символи аристократичної моди минулого, у середньовічному контексті вони мали значно глибше значення. Володіння хижим птахом і участь у соколиному полюванні давало змогу жінкам демонструвати контроль, компетентність і приналежність до еліти.

Полювання як соціальна і символічна мова

У середньовічній культурі соколине полювання часто асоціювалося з ритуалами залицяння і соціальної взаємодії. У живописі, гобеленах і декоративних предметах того часу чоловіки і жінки нерідко зображувалися разом - прогулюються або полюють із птахами.

Однак поширений у літературі образ жінки як "сокола, якого потрібно приручити", не означав винятково підлеглого становища. Навпаки, символіка соколиного полювання надавала шляхетним жінкам можливість стверджувати самостійність і контроль - як над птахом, так і над власною роллю в суспільстві.

Самопрезентація через образи

Особливе значення для розуміння жіночої ідентичності мають особисті печатки, якими в Середні віки завіряли юридичні документи. Жінки еліти нерідко обирали зображення з хижими птахами, підкреслюючи статус і авторитет.

Так, Елізабет Ріддланська, донька короля Едуарда I, використовувала печатку із зображенням жінки, яка впевнено тримає слухняного сокола. Інша знатна дама XIII століття - леді Елізабет Севоркська - зображувалася верхи, з птахами в руках, в активній і владній позі.

Через такі візуальні рішення жінки демонстрували не лише соціальне становище, а й приналежність до кола впливових і самостійних представниць знаті.

Практика, а не лише символ

Історичні документи показують, що жінки не обмежувалися символічною присутністю. Королеви й аристократки:

• створювали та управляли мисливськими угіддями,

• навчали хижих птахів,

• полювали спільно,

• використовували соколів як цінні дипломатичні та статусні подарунки.

створювали та управляли мисливськими угіддями,

навчали хижих птахів,

полювали спільно,

використовували соколів як цінні дипломатичні та статусні подарунки.

Хоча вважалося, що жінкам більше підходять дрібні птахи, багато хто виходив за ці рамки. Маргарет Бофорт, бабуся Генріха VIII, володіла як дрібними, так і великими хижими птахами і створила мисливський парк, спеціально пристосований для соколиного полювання. Її невістка, королева Єлизавета Йоркська, також брала активну участь у полюванні.

Жіноча експертиза та професійне визнання

У низці випадків жінки визнавалися і як фахівці. Ілюміновані рукописи XIV століття зображують жінок, які впевнено керують великими хижими птахами. У XV столітті настоятелька Джуліана Бернерс, імовірно, брала участь у створенні трактатів з полювання і соколиного полювання.

Існують і документальні свідчення професійної діяльності: у XIII столітті жінка на ім'я Імайна була доглядачкою соколів і гончаків графа Річмонда й отримала за свою роботу право володіння землею. Хоча такі приклади рідкісні, вони вказують на ширшу - хоча і слабо задокументовану - участь жінок у цій сфері.

Соколи відігравали важливу роль і в культурі дарообміну. Жінки дарували й отримували хижих птахів на честь шлюбів, підвищень статусу та політичних союзів. Таким чином, соколине полювання ставало способом участі в чоловічому світі влади, землеволодіння і символічного обміну , не втрачаючи при цьому власної форми жіночого впливу.

Наука