Старіючі зірки знищують більшість своїх планет

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Старіючі зірки знищують більшість своїх планет — дослідження

05 лютого 2026 р. 17:29

05 лютого 2026 р. 17:29

Старіння зірок головної послідовності радикально змінює долю планетних систем і призводить до майже повного знищення близьких планет.

Коли зірка вичерпує водень на головній послідовності , вона втрачає масу та переходить у фазу червоного гіганта . Ослаблення гравітації та розбухання зорі призводять до поглинання або руйнування планет. Приливні сили та екстремальне тепло є вирішальними чинниками загибелі планет. Подібна доля в далекому майбутньому очікує і Сонячну систему.

Після втрати оболонок зоря еволюціонує у білого карлика . Лише деякі масивні планети можуть уникнути знищення. У 2011 та 2020 роках були виявлені газові гіганти, що обертаються навколо білих карликів на дуже різних орбітах. Це вказує на два сценарії виживання: початкову велику відстань або подальшу орбітальну міграцію.

Нове дослідження , прийняте до публікації в журналі Astronomy & Astrophysics , аналізує поширеність планет-гігантів біля білих карликів. Провідний автор Алекс Маух-Соріано зазначає: «Залишається незрозумілим, чи ця нестача відображає труднощі спостережень, чи наслідки зоряної еволюції» . Для цього було синтезовано популяції з урахуванням втрати маси та зоряних припливів .

Результати показують, що менше ніж 3 % білих карликів у Чумацькому Шляху мають субзоряних супутників . Найбільші шанси на виживання мають газові гіганти, які становлять близько 95 % таких об’єктів. Виживання частіше спостерігається в молодших системах та за мас білого карлика від 0,53 до 0,66 сонячних.

Дослідники підкреслюють роль металічності зорі-попередника. «Через сильну залежність появи супутників від металічності зорі прогнози суттєво змінюються» , зазначають автори. За певних умов частка систем із планетами поблизу Сонця може сягати 8 %.

Таким чином, рідкісні спостереження планет біля білих карликів відображають не лише обмеження методів. Низька частота є наслідком реального масового знищення планет під час зоряної еволюції.