JWST з’ясував, як формуються гігантські планети за межами Юпітера

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

JWST з’ясував, як формуються гігантські планети за межами Юпітера

10 лютого 2026 р. 12:59

10 лютого 2026 р. 12:59

Показати межу максимальної маси планети допомагають спостереження надмасивних газових гігантів у системі HR 8799.

Газові гіганти — це планети, складені переважно з водню та гелію, які не мають твердої поверхні , як Юпітер і Сатурн . Найбільші з них зближуються з класом коричневих карликів , які «іноді називають “невдалими зірками”, оскільки вони не синтезують водень» . Через це маса перестає бути однозначним критерієм «планетності».

Суперечка зводиться до двох сценаріїв: « акреція ядра » і « гравітаційна нестабільність » . Перший шлях описує повільне нарощування твердого ядра в диску з подальшим захопленням газу, а другий — швидкий колапс газової хмари у масивний об’єкт. Саме великі орбіти й значні маси планет HR 8799 довго здавалися аргументом проти першого механізму.

Перелом став можливим завдяки даним JWST , які дали змогу аналізувати атмосфери без земних домішок. У системі HR 8799 планети мають приблизно 5–10 мас Юпітера і рухаються на далеких орбітах, що нагадує «збільшену» Сонячну систему. Дослідники відмовилися від «летких» молекул як двозначних маркерів і зосередилися на «тугоплавких елементах» , які пов’язані з твердою речовиною диска. «Виявлення сірки дозволяє зробити висновок, що планети HR 8799, ймовірно, сформувалися подібним чином до Юпітера» , — сказав Жан-Батист Руффіо .

Додатковим аргументом стало збагачення атмосфер важчими елементами порівняно із зорею, що типово для планетного росту з твердих компонентів. «Старіші моделі акреції ядра застаріли» , — зазначив Квінн Конопацький , натякаючи на потребу сценаріїв, де ядра можуть формуватися далеко від зорі. У підсумку межа між планетою та коричневим карликом дедалі більше визначається не масою, а історією утворення. «Чи може планета бути в 15, 20, 30 разів масовішою за Юпітер і все одно сформуватися як планета?» — формулює головний виклик Руффіо.