Вчені виявили, як назавжди «вимкнути» гени раку

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

18 лютого 2026 р. 14:06

18 лютого 2026 р. 14:06

Дослідники з Університету Монаша та Гарварду продемонстрували , що вплив на ключові епігенетичні білки може стабільно вимикати гени, необхідні для виживання лейкемічних клітин , відкриваючи перспективу коротших і менш токсичних схем терапії.

Робота, опублікована в журналі Nature Cell Biology , зосереджена на «епігенетичній терапії» — підході, що змінює регуляцію генів без модифікації їхньої ДНК-послідовності. Епігенетика — це система клітинних інструкцій, яка визначає, коли ген активний, а коли «заглушений». У деяких формах гострого лейкозу ці регуляторні механізми порушуються, підтримуючи онкогенні програми в постійно активному стані. Саме ця «зламана пам’ять» і стала мішенню дослідження.

Команда встановила, що таргетування білків Menin та DOT1L — компонентів хроматинового регуляторного комплексу — може призвести до тривалого пригнічення онкогенів. DOT1L є гістон-метилтрансферазою, тобто ферментом, який модифікує гістонові білки й підтримує активний стан генів. «Препарати, які ми використовуємо для впливу на менін, стирають пам’ять, що забезпечується DOT1L» , — пояснив Деніел Невілл. Таким чином, клітини втрачають здатність підтримувати ракову програму навіть після припинення лікування.

«Ми потенційно виявили новий спосіб використання слабких сторін раку» , — зазначив Омер Гілан. Дослідники припускають, що коротші курси терапії можуть зменшити побічні ефекти та дозволити комбіноване застосування препаратів. Концепція «стирання епігенетичної пам’яті» пропонує зміну парадигми — від безперервного пригнічення до стійкого перепрограмування пухлинних клітин .

Подальший етап передбачає клінічні випробування за участю Університету Монаша та лікарні Альфред. «Краще розуміння того, як працюють ці нові методи лікування, може дозволити нам використовувати їх ефективніше та з більшим ступенем безпеки» , — наголосив Шон Флемінг. Якщо результати підтвердяться, це стане вагомим кроком у розвитку цілеспрямованої епігенетичної онкотерапії.