Надзвичайно стійкий до радіації організм розвинув дивовижну здатність

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Надзвичайно стійкий до радіації організм розвинув дивовижну здатність

23 лютого 2026 р. 00:22

23 лютого 2026 р. 00:22

Археон Thermococcus gammatolerans , відкритий у зоні гідротермальних джерел , демонструє виняткову стійкість до іонізуючого випромінювання, хоча його природне середовище не пов’язане з підвищеною радіацією.

Цей мікроорганізм належить до домену архей — «прокаріотичних організмів, відмінних від бактерій і еукаріот». Він витримує до 30 000 грей , тобто одиниць поглинутої дози випромінювання, що у тисячі разів перевищує смертельний рівень для людини. Організм мешкає в басейні Гуаймас у Каліфорнійській затоці, де океанічна кора розкривається і вивільняє мінералізовані флюїди. Такі умови поєднують високу температуру, тиск і хімічну агресивність.

У лабораторії культури піддали впливу гамма-випромінювання від ізотопу цезій-137 . Попри інтенсивне іонізуюче випромінювання , клітини продовжували рости. Геномний аналіз не виявив надлишку генів репарації ДНК — «процесів відновлення пошкодженого генетичного матеріалу». Це поставило під сумнів припущення про унікальні захисні механізми.

Подальші дослідження показали, що ключову роль відіграє контроль окислювального стресу — «пошкодження клітин вільними радикалами». Радіація все ж ушкоджує ДНК, але рівень вторинних реакцій значно обмежений. Ферментні системи швидко ліквідовують ушкодження, запобігаючи накопиченню мутацій. Отже, радіостійкість є побічним продуктом адаптації до екстремального термального та хімічного середовища.

Еволюційний принцип «достатньо добре» проявляється тут особливо виразно. Механізми, сформовані для виживання у надгарячій безкисневій темряві, випадково забезпечили витривалість до доз, смертельних для складних організмів. Це розширює уявлення про межі біологічної стійкості життя.