Учені з Японії нарешті пояснили, чому коти майже завжди приземляються на лапи

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Учені з Японії нарешті пояснили, чому коти майже завжди приземляються на лапи

11 березня 2026 р. 18:26

11 березня 2026 р. 18:26

Здатність котів перевертатися в повітрі та приземлятися на лапи давно дивує людей і вважається одним із найвідоміших феноменів у світі тварин. Тепер дослідники з Університету Ямагучі в Японії з'ясували, як саме працює цей механізм.

Результати роботи опубліковані в науковому журналі The Anatomical Record.

Щоб зрозуміти, чому коти майже завжди приземляються на лапи, вчені вивчили будову їхнього хребта. Вони проаналізували хребти п'яти котів і окремо протестували грудний і поперековий відділи на гнучкість і стійкість до скручування.

Виявилося, що хребет кота має неоднакову рухливість. Грудний відділ значно гнучкіший і здатний вільно скручуватися приблизно на 50 градусів практично без зусиль. Поперековий відділ, навпаки, більш жорсткий і виконує стабілізуючу функцію.

Крім анатомічних досліджень, учені використовували високошвидкісні камери. Вони зняли падіння двох здорових котів на м'яку поверхню, розмістивши спеціальні маркери на плечах і стегнах тварин. Це дало змогу точно відстежувати рух тіла в повітрі.

Аналіз показав, що під час падіння кіт спочатку повертає голову і передню частину тіла. Це можливо завдяки гнучкості грудного відділу хребта. Після цього задня частина тіла розгортається слідом за передньою.

Жорсткий поперековий відділ хребта при цьому діє як стабілізатор і допомагає контролювати рух. У результаті тіло кішки розгортається поетапно - спочатку передня частина, потім задня - що й дає змогу тварині змінити положення в повітрі та приземлитися на лапи.

За словами авторів дослідження, ці результати можуть бути корисні не тільки для вивчення поведінки тварин. Вони допоможуть поліпшити біомеханічні моделі руху, можуть застосовуватися у ветеринарії під час лікування травм хребта і навіть використовуватися при створенні більш маневрених роботів.