ДНК допомогла розкрити таємницю старого кладовища в Меріленді

15 травня 2026 р. 18:01

15 травня 2026 р. 18:01

Мова не про те, що всім цим людям знайшли одного конкретного предка. Вчені порівнювали фрагменти ДНК стародавніх решток із даними учасників дослідницької бази 23andMe і шукали ознаки спорідненості - ділянки геному, успадковані від спільних предків.

Такий підхід допоміг не тільки зрозуміти, звідки походили перші жителі колонії, а й простежити, як їхні нащадки розселялися по США. Крім того, дослідники припустили, що серед невідомих похованих міг бути Томас Грін - другий губернатор колонії Меріленд. Але це поки що ймовірна ідентифікація, а не остаточний доказ.

Деталі

Сент-Меріс-Сіті був заснований 1634 року і став першим англійським поселенням у колонії Меріленд. Для нового дослідження вчені взяли ДНК 49 осіб, похованих на кладовищі Chapel Field між 1634 і 1730 роками. Робота опублікована в журналі Current Biology.

Потім ці генетичні дані порівняли з даними більш ніж 11,5 млн учасників дослідницької бази 23andMe. Так вдалося знайти понад 1,3 млн нині живих людей, які мають генетичні зв'язки з похованими в Сент-Меріс-Сіті. Більшість стародавніх жителів колонії виявилися генетично ближчими до людей із Великої Британії, особливо західної Англії та Уельсу; у частини простежувався ірландський зв'язок.

ДНК також допомогла уточнити сімейні зв'язки всередині самого кладовища. Серед вивчених останків були люди з відомої сім'ї Калвертів, яка відіграла важливу роль у заснуванні Меріленда. У трьох свинцевих трунах раніше знайшли Філіпа Калверта, його першу дружину Енн Уолслі Калверт і немовля; генетичний аналіз показав, що дитина була сином Філіпа Калверта і його другої дружини Джейн Сьюелл. У новому дослідженні автори знайшли ще трьох можливих родичів цієї сім'ї серед інших похованих.

Ще одна важлива знахідка - сім'я, простежена протягом трьох поколінь. Для ранньої колонії це особливо цікаво: смертність була високою, і такі сімейні ланцюжки рідко вдається побачити тільки за документами та археологічними знахідками.

Найбільш "детективна" частина дослідження пов'язана з трьома невідомими похованими. Вчені виділили людей, які були між собою родичами, потім знайшли сучасних учасників 23andMe з найсильнішими генетичними зв'язками і попросили їх поділитися сімейними історіями. Зіставивши ДНК, генеалогічні дерева та археологічні дані, дослідники дійшли висновку, що найвірогідніші кандидати - Томас Грін, його перша дружина Енн і їхній син Леонард.

Томас Грін був другим губернатором колонії Меріленд. Автори підкреслюють: робота ще не завершена, і особистість потрібно підтверджувати далі. Але саме генетичний аналіз дав зачіпку, якої не вистачало історикам.

Чому це важливо

Це дослідження показує, як ДНК може доповнювати письмові джерела. В історії ранніх колоній Північної Америки збереглося багато документів, але вони не закривають усі прогалини: не завжди зрозуміло, кого саме було поховано, як люди були пов'язані між собою та куди пізніше переселялися їхні родини.

Генетика допомагає побачити те, чого немає в архівах. У цьому випадку вона пов'язала старий цвинтар із сучасними людьми, показала родинні лінії всередині колонії та навіть відобразила відому історикам міграцію католиків із Меріленда до Кентуккі між 1780 і 1820 роками. За даними авторів, такий генетичний слід збігся з задокументованою хвилею переселення, пов'язаною з економічним тиском і антикатолицькими настроями в Меріленді.

Бекграунд

Сент-Меріс-Сіті був одним із ключових поселень ранньої колоніальної історії Меріленда. Колоністи прибули туди 1634 року на кораблях Ark і Dove. Серед засновників були представники сім'ї Калвертів: саме з ними пов'язане створення колонії, задуманої, зокрема, як місце релігійної свободи для католиків, переслідуваних в Англії.

Археологи давно вивчають це місце. Особливу увагу привернули три рідкісні свинцеві труни з району старої цегляної каплиці. Їхнє дослідження тривало десятиліттями і з часом призвело до співпраці археологів, істориків і генетиків.

Нова робота продовжує цю лінію, але робить крок далі: вона використовує не лише давню ДНК, а й величезну сучасну генетичну базу. Завдяки цьому вчені змогли пов'язати локальну історію одного кладовища з ширшою картиною - походженням поселенців, родинними зв'язками та міграціями їхніх нащадків по США.

Джерело

Éadaoin Harney et al., "The genetic legacy of the 17th-century colonial capital of St. Mary's City", Current Biology, 2026. У публікації проаналізовано геноми 49 осіб, похованих у Сент-Меріс-Сіті в 1634-1730 роках. Дослідники зіставили стародавню ДНК із даними понад 11,5 млн учасників дослідницької бази 23andMe, знайшли зв'язки з понад 1,3 млн генетичних родичів, які живуть зараз, простежили походження колоністів і запропонували можливу ідентифікацію трьох невідомих похованих, зокрема Томаса Гріна.

Наука