Мігруючі хижаки спричинили появу однакового захисного забарвлення у здобичі з різних регіонів

16 червня 2026 р. 11:55

16 червня 2026 р. 11:55

Міграція хижаків призвела до появи однакових пристосувань у їхньої здобичі з різних регіонів, навіть попри те, що ця здобич ніколи не перетиналася між собою. Це суперечить класичному уявленню про мімікрію, згідно з яким для того, щоб види наслідували чужі захисні пристосування, їм потрібно проживати на одній території. Водночас дослідники припускають, що подібні ефекти можуть виникати й у взаємодіях паразитів із хазяями та травоїдних тварин із рослинами. Дослідження опублікували в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences .

Рогата гадюка, поведінку якої наслідує яйцева змія, хоча два види населяють різні регіони, але мають спільних хижаків. Akiva Topper

Чому хижаків звинуватили у прискоренні еволюції здобичі?

Для захисту від хижаків види часто наслідують застережне забарвлення одне одного, щоб повідомити хижаків, що вони отруйні чи загалом неїстівні. У деяких випадках таке забарвлення виникає у споріднених видів, які дійсно є небезпечними для хижака, і тоді це називають мімікрією Мюллера. Коли ж безпечний вид наслідує вигляд того, що отруйний, це називають мімікрією Бейтса. Але в обох випадках, згідно з класичним уявленням, для мімікрії два види мають проживати на спільній території та стикатися з одними й тими самими хижаками.

Однак це не пояснює випадків, коли однакове захисне забарвлення виникає у видів з різних регіонів, наприклад, гадюк із Таїланду та Філіппін, що є потенційним проявом мімікрії Мюллера. Їхні ареали не перетинаються, але багато хижих птахів мігрують між цими двома країнами. А потенційну мімікрію Бейтса спостерігали в яйцевих змій, які наслідують захисну поведінку отруйних змій ефа. Отруйний вид зустрічається в Африці лише на північ від екватора, тоді як ареал неотруйної змії простягається аж до південного узбережжя континенту. Тож щоб з’ясувати, чи справді спільні хижаки впливають на мімікрію, науковці Єврейського університету в Єрусалимі провели нове дослідження.

Як перевіряли здатність видів співеволюціонувати на відстані?

Дослідники створили комп’ютерну модель еволюції двох видів, які не проживають на одній території, але мають потребу уникати одного й того ж хижака. У першому варіанті моделі види починали еволюціонувати одночасно і так само одночасно піддавалися впливу хижака. У другому варіанті міграція хижака між популяціями починалася вже тоді, коли в одній із них з’явилося застережне забарвлення, що мало цього хижака відлякувати. У третьому варіанті еволюція видів починалася одночасно, а міграція хижаків — тільки після появи в обох застережного забарвлення.

Частота появи однакового захисного забарвлення у двох видів залежно від частоти міграції спільного хижака у трьох варіантах моделі: з одночасним початком еволюції (A), з появою цього забарвлення спершу в одного виду (B) та з появою його в обох видів до початку міграції хижака (C). Topper et al. / PNAS, 2026

Далі дослідники зосередилися саме на третьому варіанті, адже він найскладніший, включає найбільшу кількість чинників і водночас найбільш наближений до реальності. Але в усіх трьох варіантах більша частота міграцій сприяла швидшому встановленню застережного забарвлення в популяціях. Водночас у третьому варіанті через дію місцевих хижаків, які ніколи не стикалися з другим видом, вплив мігруючих хижаків був обмеженим. Лише коли частота міграцій досягала високого рівня, впливу хижаків було достатньо для появи однакового застережного забарвлення в обох видів.

При цьому найчастіше в різних видів виникав спершу однаковий візерунок, а лише потім — однакові кольори застережного забарвлення. Окрім наявності місцевих хижаків, на імовірність мімікрії застережного забарвлення впливали також те, наскільки важко виду-здобичі підтримувати таке забарвлення, наскільки небезпечним для хижака є поїдання здобичі з таким забарвленням і як добре хижак може розпізнавати таке забарвлення.

Як це працює в дикій природі?

Хоча науковці проводили комп’ютерну симуляцію, вони також виявили види, які могли еволюціонувати подібним чином. Наприклад, міграція метелика данаїда монарх ( Danaus plexippus ), чия гусінь поїдає рослини роду ваточник ( Asclepias ), могла вплинути на появу в різних видів цього роду токсинів, що роблять його небезпечним для споживання.

Іншим можливим прикладом є еволюція імунного захисту до різних вірусів, які уражають людей і тварин на різних континентах, а також — до внутрішньоклітинних паразитів, яких переносять комарі на великі відстані. Якщо патоген уражає хазяїв із різних регіонів, він постійно адаптується до їхніх захисних механізмів, внаслідок чого людина, наприклад, із Канади може стикнутися з пристосуванням вірусу, яке виникло у відповідь на імунну відповідь людини в Австралії. Тож дослідження таких пристосувань на великих відстанях важливе для запобігання пандеміям.

Які незвичні випадки мімікрії фіксували науковці

🌸🕸 Самець і самиця павука-краба спільно прикинулися квіткою хойї, у якій вони полюють на свою здобич.

🕷🐜 А от неідеальна мімікрія під мурах у павуків-стрибунів захистила їх від богомолів, дозволяючи прикидатися рослинністю.

🦇🐝 Для захисту від сов кажани нічниці видали звуки гудіння, прикидаючись бджолами й шершнями.

Наука