Мох у пустелі прихистив «кореневі» гриби всередині листків

21 червня 2026 р. 19:48

21 червня 2026 р. 19:48

Уявіть собі рослину без коренів, яка примудряється співпрацювати з грибами, що зазвичай живуть саме в коренях. Саме це, за даними дослідників з Університету Каліфорнії в Ріверсайді, відбувається з пустельними мохами — відкриття, про яке розповідає SciTechDaily , може змінити погляд на еволюцію рослин.

Що відомо коротко

• Мохи в пустелях можуть утворювати всередині своїх тканин спільноти грибів, включно з мікоризними грибами , що раніше не було задокументовано.
• Гриби всередині мохів відрізняються від грибів у навколишньому ґрунті, що вказує на вибірковий зв’язок , а не випадкове забруднення.
• Під мікроскопом у клітинах листків моху виявили «арбускулоподібні» структури — розгалуження грибів, схожі на ті, що формуються в коренях інших рослин.
• Мохи походять від давньої гілки рослин, тож нові дані можуть змінити уявлення про те, як перші рослини освоювали сушу .
• Розуміння ролі грибів у витривалості мохів може допомогти в відновленні пошкоджених пустельних ландшафтів і біологічних ґрунтових кірок.

Чому мохи вважалися «самотніми» рослинами

Більшість наземних рослин не живе на самоті: понад 85% видів утворюють союзи з грибами, які діють як додаткові «корені». Гриби допомагають добувати поживні речовини з ґрунту, а натомість отримують цукри, які рослина виробляє під час фотосинтезу.

Одними з головних партнерів є арбускулярні мікоризні гриби (AMF). Вони проникають у корені рослин і створюють всередині крихітні розгалужені структури — арбускули, через які йде обмін речовинами.

Мохи ж десятиліттями вважалися винятком. Вони не мають справжніх коренів, лише примітивні нитки, що кріплять їх до субстрату. Тож близько 10 000 відомих видів мохів описували як «самодостатні»: без типової мікоризної підтримки, властивої квітковим рослинам, деревам і зерновим культурам.

Саме цю усталену модель і вирішила перевірити команда під керівництвом професора Джейсона Стаїджа (Jason Stajich) та докторанта Кіана Келлі (Kian Kelly).

Пустеля як полігон для екстремальних стратегій виживання

Келлі збирав мохи в пустелях Мохаве та Сонора, де денні температури можуть перевищувати 38 °C . Там, де багатьом рослинам не вижити, ґрунт вкривається тонкою темною плівкою — це біологічна ґрунтова кірка.

Така кірка — наче «жива шкіра» пустелі. Вона складається з мохів, грибів, бактерій, водоростей і дрібних тварин. Цей тонкий шар утримує пил, накопичує поживні речовини та захищає ґрунт від розмивання й розвіювання.

Мохи — одні з найвитриваліших мешканців таких спільнот. Вони можуть висохнути майже до стану «мертвого» і ожити після короткого дощу, витримувати спеку, голі скелі та тривалу відсутність води. Через таку живучість їх навіть розглядають як кандидатів на підтримку життя в екстремальних умовах поза Землею.

Команда хотіла з’ясувати, чи відрізняються грибні спільноти всередині мохів з пустель від грибів у мохах з менш посушливих місць. Відповідь на це питання важлива, адже сухі землі поширюються по планеті, і від невидимих союзів може залежати, як екосистеми реагуватимуть на зміну клімату.

ДНК-грибів у мосі: чому це не просто «бруд»

У лабораторії зразки моху подрібнювали та аналізували на наявність грибної ДНК. Результат виявився несподіваним: гриби були не лише на поверхні, а всередині тканин моху.

Ще дивніше, що серед них знайшли й мікоризні гриби, які зазвичай залежать від рослин-партнерів і відомі саме роботою з коренями. При цьому грибні спільноти, знайдені в мохах пустелі, відрізнялися від грибів у навколишньому ґрунті та від грибів у мохах з менш суворих умов.

Якби це було випадкове забруднення ґрунтом, ДНК усередині моху мала б бути схожою на ДНК із прилеглого ґрунту. Але дані вказують на інше: мохи ніби «відбирають» певні гриби, які, можливо, допомагають їм переживати спеку й посуху.

Гриби в листках без коренів: дивні «дерева» під мікроскопом

Щоб переконатися, що гриби справді живуть усередині тканин, а не просто прилипли зовні, Келлі пофарбував зразки спеціальним синім барвником, який зв’язується з грибами, і роздивився їх під мікроскопом.

У клітинах моху він побачив розгалужені грибні структури . Вони нагадували арбускули — «деревця» мікоризних грибів у коренях вищих рослин, де відбувається обмін поживними речовинами.

Парадокс у тому, що мохи не мають справжніх коренів, а ці структури з’явилися не в уявних «коренях», а в листках. Тож дослідники обережно назвали їх «арбускулоподібними»: вони схожі за формою на місця обміну, але ще не доведено, що через них мох і гриб реально торгуються ресурсами.

Поки що цей зв’язок не можна формально назвати повноцінним симбіозом. Однак сама наявність таких структур у м‘яких листочках моху вже змінює уявлення про те, як саме рослини можуть співіснувати з грибами.

Місток до перших рослин на суші

Мохи належать до однієї з найдавніших гілок рослинного світу й є близькими родичами перших рослин, які колись вийшли на суходіл. Для цих піонерів суші стояло кілька критичних завдань: як добувати поживні речовини без водного середовища, як не висохнути, як утриматися на новій поверхні.

Багато вчених вважають, що саме гриби допомогли рослинам подолати ці бар’єри. У скам’янілостях простежуються давні сліди асоціацій між рослинами та грибами, і такі союзи часто розглядають як ключову умову «позеленіння» континентів.

Якщо сучасні мохи насправді можуть прихищати мікоризні гриби у спосіб, який досі залишався непоміченим, це може змінити моделі еволюції рослинно-грибних відносин. Виходить, те, що вважалося винятком, може виявитися ще одним вікном у давню історію співпраці на межі води й суші.

Навіщо це пустелі та відновленню ландшафтів

Біологічні ґрунтові кірки дуже вразливі. Один слід від черевика чи колеса може пошкодити їх на десятиліття. Одночасно їх атакують спека, посухи, випас худоби та техніка. Відновити такі спільноти складно, вони ростуть повільно.

Нове дослідження ще не доводить, що гриби справді допомагають мохам виживати в екстремальній спразі та спеці. Але воно показує прихований зв’язок, якого вчені не очікували побачити.

Якщо вдасться з’ясувати, які саме гриби підсилюють стійкість мохів і як відтворити цей союз, у майбутньому це може стати інструментом для пришвидшення відновлення деградованих пустельних територій. Адже, розуміючи невидимі «договірні відносини» під нашими ногами, можна точніше налаштовувати екосистеми на витримку змін клімату.

FAQ

Це вже доведений факт чи лише гіпотеза про симбіоз моху й грибів?

Науковці впевнено показали наявність грибів усередині тканин моху та виявили структури, схожі на арбускули. Однак поки не доведено, що між партнерами відбувається обмін ресурсами, тож повноцінний симбіоз залишається гіпотезою, а не встановленим фактом.

Чим ці грибні структури в мосі відрізняються від класичної мікоризи в коренях?

У більшості рослин арбускули формуються саме в коренях і там слугують майданчиками для обміну поживними речовинами. У моху подібні до арбускул структурі з’явилися в листках, хоча сам мох не має справжніх коренів. Це робить спільноту унікальною та ставить нові питання про механізм взаємодії.

Як це відкриття може вплинути на практичне відновлення пустель?

Якщо надалі підтвердиться, що певні гриби підвищують витривалість мохів до спеки й посухи, їх можна буде враховувати в проєктах відновлення біологічних ґрунтових кірок. Наприклад, разом із мохами потенційно висівати й потрібні грибні партнери, щоб прискорити укріплення ґрунту.

Чому вчені не помічали таких зв’язків у мохів раніше?

Традиційно мохи розглядали як рослини без мікоризних партнерів, частково через відсутність коренів і слабке очікування знайти там знайомі структури. Лише поєднання сучасних методів аналізу ДНК та мікроскопії в екстремальних середовищах, як-от пустелі, дозволило побачити цей прихований світ усередині крихітних рослин.

🤯 Виявляється, навіть «примітивний» мох може вести складні підземні переговори з грибами — і це змушує по-новому подивитися на те, як життя опанувало сушу. Можливо, саме такі тихі союзи, непомітні неозброєним оком, і були справжніми двигунами великого перетворення голої землі на зелену планету.

Наука