Розкрито таємницю походження марсіанського супутника Фобос

27 червня 2026 р. 20:06

27 червня 2026 р. 20:06

Нова робота , представлена на Генеральній асамблеї Європейського союзу наук про Землю (EGU) у Відні, пропонує свіжий погляд на походження Фобоса - найближчого супутника Марса. Дослідники змоделювали гравітаційне поле в районі найбільшого кратера Стікні, щоб зрозуміти внутрішню структуру загадкового небесного тіла.

Фобос - невеликий супутник діаметром близько 22,2 км - вже давно викликає суперечки серед планетологів. Його поверхня усіяна ударними кратерами, а найбільший із них, Стікні, сягає приблизно 9 км у діаметрі, займаючи значну частину всього тіла.

Дві версії походження супутника

Існують дві основні гіпотези щодо його походження. Перша припускає, що близько 4,2 млрд років тому потужне зіткнення з Марсом викинуло в космос хмару уламків, з якої й сформувався Фобос. Друга версія відносить утворення кратера до пізнішого часу - близько 2,6 млрд років тому - і припускає, що супутник міг бути захоплений Марсом як астероїд.

"Губка" у космосі

За даними досліджень, внутрішня структура Фобоса вкрай пориста і нагадує "пухку купу щебеню", з можливими порожнинами і навіть слідами водяного льоду. Вчені також припускають наявність більш щільної зони в районі екватора.

Автори роботи - аспірант Бенджамін Хазер та його колега Томас Андерт - вважають, що удар, який сформував кратер Стікні, міг локально ущільнити породу під поверхнею. Згідно з їхньою моделлю, висока температура під час зіткнення могла розплавити й стиснути матеріал, змінивши внутрішню структуру супутника.

На перший погляд здається, що таке зіткнення мало б зруйнувати Фобос, але він настільки "пористий", що зміг поглинути удар, - пояснює Хазер.

Складна гравітаційна картина

Дослідники зазначають, що Фобос - надзвичайно складний об’єкт для аналізу. Його мала маса, витягнута форма та близькість до Марса ускладнюють інтерпретацію даних: гравітаційне поле супутника фактично перекривається впливом планети.

Вчені вивчають, як локальне ущільнення під Стікні впливає на гравітаційні сигнали, інерційні характеристики та навіть невеликі коливання руху супутника.

Орбіта, що веде до загибелі

Фобос рухається по одній із найнезвичайніших орбіт у Сонячній системі: він облітає Марс всього за 7 годин 39 хвилин. При цьому орбіта поступово знижується - супутник повільно наближається до планети.

У далекому майбутньому це може призвести або до руйнування Фобоса під дією приливних сил, або до його зіткнення з Марсом.

Місія, яка може дати відповіді

Істотний прорив очікується з запуском японської місії Martian Moons Exploration (MMX), запланованої на кінець 2026 року. Апарат JAXA має вийти на складну орбіту навколо Фобоса та зібрати зразки ґрунту з глибини до 2 см, а також за допомогою пневматичної системи NASA доставити частинки на Землю до середини 2031 року.

Однак, як підкреслюють дослідники, навіть зразки не дадуть повної відповіді. Головна загадка Фобоса залишається колишньою: що саме може одночасно пояснити його форму, масу, спектр і гравітаційну поведінку - і як насправді народився найближчий до Марса супутник.

Наука