Вчені підтвердили розміри мегалодона: стародавня акула досягала 24 метрів

29 червня 2026 р. 18:43

29 червня 2026 р. 18:43

Йдеться про хребці Otodus megalodon — гігантської вимерлої акули, яка жила приблизно від 15 до 3,6 млн років тому. Зразок було знайдено в Данії ще наприкінці 1970-х років, описано в науковій літературі, а потім він десятиліттями вважався загубленим у музейних колекціях. Нове дослідження опубліковано в журналі Palaeontologia Electronica.

Деталі

Скам’янілості походять із формації Грам у Данії. Це зразок віком близько 10,8 млн років. Його знайшли у великому глиняному кар’єрі наприкінці 1970-х років і науково описали на початку 1980-х.

Пізніше хребці зберігалися в Геологічному музеї Копенгагена, але після переміщення з лабораторії їх випустили з поля зору. У науковій літературі залишилися лише фотографії та старі описи. Лише наприкінці 2010-х співробітник музею помітив загадкові коробки зі скам’янілостями в колекції — так загублені хребці мегалодона знову знайшли.

Головне значення знахідки полягає в тому, що вона підтвердила розмір найбільшого хребця: близько 23 см у діаметрі. За словами автора дослідження Кеншу Шімади, це не тільки найбільші відомі хребці акули, але, ймовірно, найбільші хребці риби, які коли-небудь реєструвалися.

Як за хребцями оцінили розмір

У мегалодона найчастіше знаходять зуби. Хребці трапляються набагато рідше, тому кожен такий зразок дуже важливий.

Розмір у 24,3 метра отримали не шляхом прямого вимірювання тіла, а розрахунком. Вчені порівняли датські хребці з більш повним набором хребців мегалодона з Бельгії. У бельгійського зразка найбільший хребець мав близько 15,5 см у діаметрі, а довжину самої акули оцінили приблизно в 16,4 метра. Датський хребець виявився значно більшим — близько 23 см, і на цій основі максимальну довжину особини оцінили в 24,3 метра.

Дослідники наголошують: це не означає, що всі мегалодони були такими величезними. Йдеться про максимально науково обґрунтовану оцінку для найбільших відомих особин. У статті з біології мегалодона також зазначається, що 24,3 м — оцінка, заснована на датському зразку, а маса такої акули могла становити близько 94 тонн.

Що ще дізналися про стародавню акулу

Вчені використовували мікрокомп’ютерну томографію, щоб дослідити ростові смуги в хребцях. Такі смуги працюють приблизно як річні кільця дерева: за ними можна оцінити вік тварини.

За даними нового дослідження, мегалодон, якому належали ці хребці, був не молодший за 64 роки на момент смерті. Модель також припускає, що теоретично такі акули могли жити до 96 років.

Ще одна несподівана знахідка: у породі навколо хребців виявили фрагменти структур, пов’язаних із зябрами, та крихітні лусочки іншої акули — гігантської акули. Автори вважають, що це могло бути вмістом шлунка мегалодона. Якщо інтерпретація правильна, це перший такий випадок у палеонтологічній літописі мегалодона.

Чому це важливо

Мегалодон був одним із найбільших хижаків в історії океанів. Його розмір важливий не лише для ефектних порівнянь з автобусами чи китами. Від розмірів тіла залежить, як тварина полювала, скільки енергії їй було потрібно, де вона могла жити і який вплив чинила на екосистему.

Нова робота важлива ще й тому, що підтверджує старі дані, які десятиліттями існували майже виключно на основі фотографій. Тепер вчені знову мають фізичний зразок, який можна вимірювати, сканувати та порівнювати з іншими знахідками.

При цьому зовнішній вигляд мегалодона все ще залишається предметом реконструкцій. Автори попередньої роботи в журналі «Palaeontologia Electronica» зазначали, що у мегалодона немає повного скелета, тому форма тіла, довжина та маса залишаються оцінками, які можуть уточнюватися за результатами нових знахідок.

Історія питання

Мегалодон — вимерла гігантська акула, яка мешкала в морях по всьому світу в міоцені та пліоцені. Її часто називають «акулою-монстром», але з наукової точки зору важливіше інше: це приклад того, як морський хижак міг досягти гігантських розмірів і домінувати в харчових ланцюгах.

Більшість знахідок мегалодона — це зуби. Вони добре зберігаються, оскільки сильно мінералізовані. Хребці та інші частини хрящового скелета зберігаються набагато гірше, тому такі зразки особливо цінні.

Саме тому повернення датських хребців у науковий обіг стало важливою подією: воно дозволило не просто переказати стару оцінку, а заново перевірити її на реальному матеріалі.

Джерело

Дослідження: Кеншу Шімада та співавтори, «Повторне відкриття пов’язаних гігантських хребців вимерлої акули-мегазуба, Otodus megalodon, з верхньоміоценової формації Грам у Данії, та коментарі щодо її палеобіологічного значення та максимально можливого розміру виду», Palaeontologia Electronica, 2026.

Наука