Археологи знайшли мумії цуценят віком 1100 років і з’ясували, як люди про них дбали

30 червня 2026 р. 22:17

30 червня 2026 р. 22:17

Дослідники вважають, що це може бути рідкісним свідченням того, як звичайні люди стародавньої культури Тіуанако дбали про собак не тільки за життя, а й після смерті.

Йдеться про двох природно муміфікованих собак із долини Мокегуа: молоду самку віком менше року та цуценя віком не більше трьох місяців. Вони належать до культури Тіуанако — стародавньої андської держави, що існувала приблизно в 600–1000 роках н. е. на території сучасних Болівії, Перу та Чилі.

Дослідження опубліковано в журналі Latin American Antiquity.

Що знайшли археологи

Обидві мумії походять із пам’яток Ріо-Муерто та Омо в долині Мокегуа на півдні Перу. Це особливо рідкісні знахідки: останки собак на пам’ятках Тіуанако трапляються нечасто, а іноді їх важко відрізнити від кісток лисиць. У цих двох випадках збереглися фрагменти шерсті, що допомогло підтвердити: перед дослідниками саме собаки.

Собака з Ріо-Муерто була коричнево-білою молодою самкою віком до одного року. Цуценя з Омо було ще молодшим — не старше трьох місяців. Обидві тварини муміфікувалися природним чином завдяки сухому клімату регіону.

Одна з деталей особливо важлива: молоду собаку з Ріо-Муерто поховали в невеликій ямі, поклавши на тканий килимок. За описом дослідників, її розмістили дуже акуратно, можливо, обмотавши мотузкою або шнуром. Це не схоже на випадково викинуті останки.

Як вчені з’ясували, що про собак дбали

Археологи вивчили не тільки місце поховання, а й «біографію» тварин. Для цього вони провели ізотопний аналіз кісток, зубів і шерсті. Такі дані дозволяють зрозуміти, де тварина росла і чим харчувалася.

Аналіз стронцію показав, що обидві собаки були місцевими: їх не привезли здалеку, а вони прожили своє коротке життя в цьому регіоні. Це відрізняє їх, наприклад, від в’ючних лам, які могли переміщатися між районами.

Раціон собаки з Ріо-Муерто виявився дуже близьким до раціону людей, що жили поруч. Вона їла суміш рослинної та м’ясної їжі — ймовірно, залишки їжі або те, чим її спеціально підгодовували. Дослідники обережні: не можна точно сказати, чи годували її безпосередньо, але ясно, що собака перебувала в одному просторі з людьми й мала доступ до їхньої їжі.

Чому це не просто «мумії тварин»

У стародавніх Андах собаки могли виконувати різні ролі. Вони могли бути помічниками, компаньйонами, учасниками ритуалів і жертвоприношень. У пізніших андських культурах собак часто ховали в елітних гробницях — як захисників або провідників людини в потойбічному світі.

Але у випадку з Тіуанако картина виглядає більш особистою. Ці собаки були поховані поруч із житловими приміщеннями, а не лише в контексті елітного статусу чи офіційного культу. Тому автори дослідження припускають, що перед нами важливий проміжний етап: собаки вже були значущими супутниками людей ще до того, як у деяких андських суспільствах стали символами статусу.

У статті йдеться про те, що мешканці Тіуанако могли цінувати собак і як ритуальних тварин, що охороняли священні місця, і як домашніх компаньйонів, гідних дбайливого поховання поруч із будинком.

Головна авторка дослідження Сьюзан деФранс зазначає, що такі поховання можуть вказувати на емоційну сторону ставлення до тварин, хоча цього не можна знати з повною впевненістю.

Саме тому коректніше писати не «вчені довели, що люди любили собак», а так: археологи знайшли ознаки того, що мешканці Тіуанако сприймали собак як важливих домашніх супутників і дбали про їхнє поховання.

Чому ця знахідка важлива

Ці дві мумії показують той бік стародавнього життя, який археологія рідко зберігає: повсякденний зв’язок людей і тварин. Зазвичай ми дізнаємося про стародавні суспільства через храми, зброю, кераміку, елітні поховання та великі пам’ятники. Тут же йдеться про маленьких собак, похованих поруч із будинками.

Це робить знахідку особливо цінною. Вона показує, що зв’язок людини та собаки в стародавніх Андах міг бути не лише утилітарним. Собаки могли дарувати людям компанію, радість, захист і відчуття близькості — те, що багато власників собак легко впізнають і сьогодні.

Історичний контекст

Тіуанако було одним із важливих стародавніх суспільств Анд. Його вплив поширювався на території сучасних Болівії, Перу та Чилі. У долині Мокегуа на півдні Перу існували поселення та церемоніальні центри, пов’язані з цією культурою.

Собаки в андських суспільствах могли бути пастухами, супутниками, охоронцями та ритуальними тваринами. Але саме щодо культури Тіуанако відомостей про собак було небагато, тому дві муміфіковані особини з Ріо-Муерто та Омо дають рідкісну можливість побачити їхнє життя майже «зсередини» — через харчування, походження та поховання.

Джерело

Дослідження: Susan D. deFrance та співавтори, «Dogs in Tiwanaku Society: Life Histories of Companion Animals from the Moquegua Valley, Peru», Latin American Antiquity, 2026.

Наука