У людей з депресією виявилося два протилежних набори симптомів. Лікувати їх теж треба по-різному

13 липня 2026 р. 13:51

13 липня 2026 р. 13:51

У людей із великим депресивним розладом виявили два протилежних набори симптомів, які формують два підтипи розладу: за одного люди схильні до набору ваги та метаболічних порушень, а за другого — до втрати ваги та безсоння. Існує й проміжний тип, що поєднує генетичні маркери та фізіологічні прояви обох типів. Як вважають науковці, розділення цих двох розладів і підбір лікування окремо для кожного з них покращить терапію депресії, яка зустрічається в майже шести відсотків дорослих. Результати свого дослідження вони опублікували в статті на сайті препринтів medRxiv.

У людей з депресією виявилося два протилежних набори симптомів. Лікувати їх теж треба по-різному. GIPHY

Чому вирішили шукати підтипи депресії?

У третьому виданні Діагностичного і статистичного посібника з психічних розладів (DSM), який розробила Американська психіатрична асоціація та який використовують для діагностування психічних розладів у різних країнах, депресію розділяли на класичну меланхолійну та «атипову», за якої зберігаються зміни настрою у відповідь на життєві події та з’являється надмірний апетит. Однак у пізніших рекомендаціях, зокрема п’ятому виданні DSM, ці два типи об’єднали під одним діагнозом — великий депресивний розлад, а меланхолійний та атиповий підтипи залишили лише як уточнення діагнозу.

Такий підхід дозволив охопити більше пацієнтів із депресією, збільшивши список діагностичних критеріїв для виявлення цього розладу. Але багато з цих критеріїв суперечать одне одному: набір або втрата ваги, надмірна сонливість або безсоння тощо. Оскільки депресія часто впливає саме на фізіологічний стан, науковці вирішили шукати підґрунтя для таких розбіжних фізіологічних проявів, припустивши, що їх мають спричиняти різні набори генів. Щоб їх виявити, міжнародна команда на чолі з дослідниками з Каролінського інституту у Швеції проаналізувала геноми понад 460 тисяч європейців.

Що дізналися про підтипи депресії?

Використовуючи дані пацієнтів і здорових добровольців, науковці розділили учасників за нетиповими проявами — пов’язаними з енергією, а не настроєм людини. Так вони отримали три підкатегорії пацієнтів: з підтипом AERS+, який пов’язаний із набором ваги та надмірною сонливістю, AERS−, який пов’язаний із відсутністю апетиту та безсонням, і некатегоризованим підтипом, який поєднував прояви обох. Дослідники виявили 27 генів, пов’язаних із цими підтипами депресивного розладу: чотири для AERS+, 10 для AERS− і 13 для некатегоризованого підтипу.

Підтип AERS+ виявився з більшим рівнем успадкування однонуклеотидних мутацій у цих генах — вони успадковувалися майже в 11 відсотках випадків, але при цьому з меншим рівнем полігенності — показника того, що розлад з’являється через взаємодію багатьох окремих генів. Рівень успадкування підтипу AERS− становив майже вісім відсотків, а некатегоризованого підтипу — 8,6 відсотка. При цьому поширеність підтипу AERS+, згідно з підрахунками науковців, становила близько півтора відсотка в дослідженій популяції, AERS− — близько п’яти відсотків, а некатегоризованого підтипу — 8,5 відсотка.

Наявність генів AERS+ підтипу була пов’язаною з наявністю генів, що призводять до вищого індексу маси тіла, ризику появи метаболічного синдрому та подібних порушень. Водночас цей підтип був пов’язаним з активністю інгібіторних нейронів, що пригнічують роботу інших нервових клітин. На противагу йому, AERS− підтип був пов’язаним із меншим обхватом талії, нижчим ризиком цукрового діабету другого типу, а також — активністю збудливих нейронів. Науковці також знайшли зв’язок між AERS+ підтипом і РДУГ, підвищеним тиском й ішемічною хворобою серця — це може бути пов’язаним із нижчим рівнем «хорошого» холестерину та вищим рівнем C-реактивного білка, залученого у запаленні, у таких пацієнтів. Натомість AERS− підтип пов’язали з анорексією та вищим ризиком шизофренії, можливо, через спільний механізм регуляції генів.

Як це змінить підхід до діагностування депресії?

Порівнявши свої дані з результатами попередніх досліджень, науковці встановили, що відмінність між AERS+ й AERS− підтипами, хоча й походить від метаболічних проявів, також стосується і психологічного стану та навіть відповіді на антидепресанти й появи побічних ефектів від них. Тож розділення цих підтипів може бути корисним як для кращого лікування пацієнтів, так і для більш точного вивчення причин кожного з підтипів депресії. Наприклад, відмінності між підтипами можуть пояснити, чому ліки від ожиріння на кшталт «Оземпіку» мали ефект проти депресії в одних пацієнтів, але не мали в інших. Однак для вивчення зв’язку між метаболічними порушеннями, генетичною схильністю та проявами депресії потрібні подальші дослідження.

Що ускладнює діагностування депресії

🧠 Раніше науковці за МРТ розрізнили шість типів депресії та тривожності в пацієнтів і передбачили, яке лікування буде більш ефективним для них.

🧬 У жінок виявилося вдвічі більше генетичних маркерів депресії, ніж у чоловіків, що може пояснити їхню більшу схильність до цього розладу.

🩸 У частини пацієнтів із депресією припустили зовсім інший механізм появи хвороби: порушення кровопостачання мозку, а не недостатнє вироблення дофаміну.

🤯 Водночас депресія та хронічний біль виявилися пов’язаними з одним і тим самим механізмом — порушенням регуляції емоцій через стрес.

📖 Детальніше про те, як виникає депресія, що розробляють для її лікування та чому це така ж небезпечна хвороба, як і діабет чи туберкульоз, — читайте у матеріалі «Більше ніж просто сум».

Наука