Корали, які вважалися загиблими, виявилися живими через 60 років

20 липня 2026 р. 18:45

20 липня 2026 р. 18:45

На можливий риф біля берегів Беніну вперше вказали дослідження 1963–1964 років. Тоді вчені не мали сучасної апаратури й припустили, що глибоководні корали, найімовірніше, мертві.

Нове відкриття не означає, що загибла екосистема «відродилася». Дослідники не знають, у якому стані перебували корали в 1960-х роках. Можливо, попередня оцінка була помилковою, а кораловий сад залишався живим увесь цей час.

Деталі

Вчені повернулися до старих звітів, складених під час пошуків перспективних районів для рибальства. У них згадувалися структури, схожі на кораловий бар’єр, що простягався вздовж узбережжя Беніну в Гвінейській затоці.

З квітня по грудень 2025 року дослідники вивчали морське дно за допомогою гідролокатора бічного огляду. Прилад надсилає звукові сигнали і за характером відбиття дозволяє відрізняти м’які донні відкладення від каменів та інших твердих об’єктів.

Команда обстежила близько 11,5 кілометра дна й виявила дві зони з незвично сильним відбитим сигналом. Такі ділянки могли виявитися кам’янистими утвореннями, придатними для росту коралів.

Після цього до найбільш перспективних точок направили підводний апарат і глибоководну камеру, надану технологічною лабораторією National Geographic. Отримані кадри вперше дозволили розглянути ділянку безпосередньо.

На глибині близько 54 метрів дослідники побачили живі коралові угруповання. Вони розташовувалися окремими групами на кам’янистому дні, а не утворювали суцільний бар’єр.

За зображеннями вчені попередньо виділили щонайменше вісім різновидів коралів: шість форм октокоралів і дві групи чорних коралів. Октокорали зазвичай мають більш гнучкий скелет, ніж знайомі з тропічних фотографій рифоутворюючі кам’янисті корали.

Поруч виявили вісім видів риб. Серед них були золотисті африканські луціани, гвінейські риби-ангели, західноафриканські барабулі, трисмугові риби-метелики та кілька видів риб-ластівок. Корали слугують їм укриттям і місцем годування.

Автори називають знайдену екосистему мезофотичною. Такі угруповання знаходяться в сутінковій частині океану: сонячне світло туди ще проникає, але його значно менше, ніж біля поверхні.

Не риф, а кораловий сад

Незважаючи на назву дослідження, виявлена ділянка не схожа на звичний кораловий риф із потужним вапняковим підґрунтям. Її складали переважно октокорали, що ростуть окремими групами на відповідних ділянках скелястого дна.

Тому точніше говорити про мезофотичний кораловий сад. Дослідники не знайшли підтвердження того, що перед ними — суцільний рифовий бар’єр.

У старих документах зазначається, що передбачувана коралова зона могла простягатися вздовж берега приблизно на 40 кілометрів. Однак нова експедиція дослідила лише невелику частину цієї території та провела обмежену кількість зйомок. Можливе продовження коралового саду ще належить знайти.

Вчені також поки що не брали зразки. Різновиди коралів визначали за відеозаписами, тому їхню точну видову приналежність необхідно підтвердити під час наступної експедиції.

Невідомий і загальний стан екосистеми. Наявність живих коралів і риб ще не дозволяє назвати її повністю здоровою: для цього потрібно виміряти площу покриття, щільність колоній, темпи росту, вік і ознаки можливих пошкоджень.

Чому це важливо

Це перше підтверджене відеозаписами свідчення існування живих мезофотичних коралових угруповань біля берегів Беніну. За словами авторів, подібних знахідок раніше не описували й на континентальному шельфі Гвінейської затоки.

Глибокі коралові сади створюють складне середовище існування на ділянках, де в іншому випадку переважало б відносно рівне морське дно. Між коралами можуть ховатися, харчуватися та розмножуватися риби й безхребетні.

При цьому глибоке розташування не гарантує безпеки. Таким екосистемам можуть загрожувати рибальські снасті, видобуток ресурсів, забруднення, осідання донних частинок та зміна температури океану.

Без точної карти коралового саду його складно враховувати під час планування рибальства та інших робіт у морі. Нове дослідження надає перші дані, необхідні для подальшого спостереження та можливого захисту цієї ділянки.

Загальна інформація

Мілководні коралові рифи порівняно легко досліджувати за допомогою водолазів і супутникових знімків. Мезофотичні угруповання знаходяться глибше, тому для їх пошуку потрібні гідролокатори, дистанційно керовані апарати та спеціальні камери.

Особливо мало таких досліджень проводилося біля узбережжя Західної Африки. Тому відсутність відомостей про корали не обов’язково означає, що їх там немає. Багато ділянок морського дна просто ніколи не обстежували сучасними методами.

Історія знахідки біля Беніну свідчить про цінність старих наукових архівів. Навіть короткі записи експедицій середини XX століття можуть вказати, де шукати малодосліджені екосистеми.

Автори припускають, що біля берегів Західної Африки можуть існувати й інші недокументовані коралові сади. Але поширювати це нове відкриття на весь регіон поки що не можна: кожну ймовірну ділянку необхідно перевіряти безпосередньо.

Джерело

Дослідження Коффі Жерара Франка Зінзіндохуе та його колег «First evidence of live mesophotic coral reefs on the Benin continental shelf» опубліковано в журналі Frontiers in Marine Science у 2026 році.

Наука