Пошкоджений супутник рятує інший супутник і сам виходить з-під контролю

01 серпня 2026 р. 10:28

01 серпня 2026 р. 10:28

У космосі розгортається майже парадоксальна сцена: апарат, створений для порятунку старіючого телескопа NASA, сам потребує порятунку. Приватний космічний корабель LINK компанії Katalyst Space, який мав підштовхнути орбіту обсерваторії Swift, почав несподівано обертатися, і тепер інженери змагаються з часом, щоб стабілізувати його, перш ніж сам Swift занадто сильно впаде в атмосферу. Про це розповідає матеріал Live Science .

Що відомо коротко

• Приватний апарат LINK компанії Katalyst Space мав підняти орбіту майже 22-річного телескопа NASA Neil Gehrels Swift Observatory .
• LINK запустили 3 липня з ракети Northrop Grumman Pegasus XL, скинутої з модифікованого літака Lockheed Martin L-1011.
• Через проблеми з електроживленням вийшли з ладу два з трьох коліс реакційної системи (RCS), і апарат почав швидко обертатися.
• Інженерам уже вдалося зменшити швидкість обертання з 9 до 4 градусів за секунду , але стабілізація ще триває.
• Через затримку зближення з Swift перенесли орієнтовно на , тоді як падіння телескопа нижче рятівної висоти очікують восени.
• Swift має залишатися вище приблизно 185 миль (298 км) , тоді як МКС зазвичай літає на висоті близько 250 миль (400 км).

Чому телескопу Swift взагалі потрібен «буксир»

Уявіть собі супутник як космічний поїзд без гальм і без двигуна для підйому вгору. Він постійно летить навколо Землі, але через опір верхніх шарів атмосфери його орбіта повільно «просідає». Саме це відбувається з телескопом Swift, запущеним ще у 2004 році.

Щоб продовжити життя такому апарату, йому потрібно дати «поштовх» — підняти на вищу орбіту, де повітря розрідженіше і гальмування менше. Зазвичай це роблять вбудованими двигунами, але в старих місіях запас палива обмежений або вже вичерпаний. Тому з’являється новий клас місій: окремі «буксири», які прилітають до супутника, чіпляються до нього, заправляють або підштовхують вище.

Swift — не просто старий апарат, а цінний «мисливець» за гамма-спалахами, найпотужнішими вибухами у Всесвіті, що виникають, коли масивні зорі колапсують у чорні діри. Він також стежить за надновими, рентгенівськими спалахами, кометами й астероїдами. Тому NASA хоче дати йому ще роки, а можливо й десятиліття роботи, якщо вдасться підняти орбіту.

Як мала працювати місія LINK і що пішло не так

Апарат LINK створили менш ніж за рік і запустили 3 липня на ракеті Pegasus XL, яку скинули з літака L-1011. План був амбітний: приблизно за місяць після старту LINK мав наздогнати Swift, зблизитися з ним, захопити та підняти на безпечнішу орбіту. Вартість місії оцінюють у близько 30 мільйонів доларів , що дуже небагато порівняно з ціною самого телескопа.

Але в останні дні на борту LINK виникли проблеми з електроживленням, які вдарили по двох із трьох коліс реакційної системи — це пристрої, що керують орієнтацією апарата в просторі. Коли працює лише одне колесо з трьох, корабель втрачає «почуття рівноваги» і починає неконтрольовано обертатися, як гіроскоп, що втратив стабільність.

Команда Katalyst змушена була використовувати двигуни апарата, щоб гальмувати це обертання. За їхніми даними, швидкість обертання вже зменшили з 9 до 4 градусів за секунду, але цього недостатньо для безпечного зближення з телескопом. Робота зі стабілізації триває, і кожен маневр потрібно ретельно прораховувати, щоб не витратити зайве паливо і не погіршити ситуацію.

Через це очікуваний час прибуття LINK до Swift змістився з початку серпня на кінець місяця. Тим часом сам Swift повільно втрачає висоту, і за розрахунками NASA восени може опуститися надто низько, щоб його ще можна було безпечно «підхопити».

Що працює добре і чому місія все ще має шанс

Попри серйозні проблеми з орієнтацією, NASA повідомляє, що інші системи LINK поводяться стабільно. Апарат залишається «енергетично позитивним» — тобто виробляє більше електроенергії, ніж споживає, — і підтримує зв’язок із командою Katalyst. Це означає, що інженери мають час і можливість продовжувати діагностику та маневри.

Адміністратор місії Джаред Айзекман (Jared Isaacman) у дописі в X підкреслив, що команда не збирається здаватися. Він назвав проєкт «дуже крутою, дуже дешевою, з високим потенціалом і високою віддачею місією» та кроком до майбутнього, де подібні апарати регулярно обслуговуватимуть і підніматимуть супутники.

Якщо вдасться стабілізувати орієнтацію LINK і переконатися, що апарат достатньо «здоровий», NASA та Katalyst переглянуть план зближення й захоплення Swift. Завдання ускладнюється тим, що телескоп уже скоротив свою наукову програму, щоб зменшити опір атмосфери і не втрачати висоту надто швидко.

Навіщо боротися за старий телескоп

На перший погляд може здатися, що простіше запустити новий апарат, ніж рятувати старий. Але Swift — це не просто «черговий супутник». З урахуванням інфляції його вартість сьогодні оцінюють приблизно у 450 мільйонів доларів , тоді як початкова ціна місії у 2004 році становила 250 мільйонів. Для порівняння, космічний телескоп Джеймса Вебба обійшовся приблизно у 10 мільярдів доларів.

Swift залишається надзвичайно корисним інструментом. Головний дослідник місії, астрофізик С. Бредлі Ченко (S. Bradley Cenko) з Центру космічних польотів імені Ґоддарда, назвав його «мультитулом NASA для вивчення космосу». Телескоп спостерігає небо в широкому діапазоні довжин хвиль і може дуже швидко наводитися на короткочасні спалахи, сповіщаючи інші обсерваторії на Землі та в космосі для спільних спостережень.

Якщо місія LINK завершиться успіхом, Swift може отримати ще багато років, а можливо й десятиліть роботи — доки його наукові інструменти залишатимуться працездатними. Це означає більше даних про гамма-спалахи, наднові, активні галактики та інші екстремальні явища у Всесвіті без необхідності будувати новий дорогий телескоп.

FAQ

Це вже провал місії чи ще ні?

Ні, місія офіційно не вважається проваленою. Хоча LINK втратив частину можливостей керування орієнтацією, апарат досі на зв’язку, має живлення і частково керований. Інженери продовжують працювати над зменшенням обертання і можуть ще знайти спосіб безпечно виконати головне завдання.

Чому не можна просто запустити новий телескоп замість рятувати Swift?

Створення нового космічного телескопа — це роки розробки і сотні мільйонів, а то й мільярди доларів. Рятувальна місія LINK коштує приблизно 30 мільйонів і, якщо буде успішною, продовжить життя вже існуючому, добре перевіреному інструменту. Це набагато дешевше і швидше, ніж будувати заміну з нуля.

Що буде, якщо Swift опуститься нижче рятівної висоти?

Якщо телескоп впаде нижче приблизно 185 миль, підняти його на безпечну орбіту стане надто складно або ризиковано. У такому разі Swift поступово увійде в атмосферу і згорить, як це відбувається з більшістю відпрацьованих супутників. Частина його наукового потенціалу залишиться нереалізованою.

Чи стане LINK прототипом для майбутніх сервісних місій?

Якщо місія врешті вдасться, LINK може стати доказом того, що приватні компанії здатні недорого обслуговувати й рятувати супутники на орбіті. Це відкриє шлях до регулярних «ремонтів» і «дозаправок» космічних апаратів, що зменшить космічне сміття і продовжить життя дорогих місій.

🤯 Місія, яка мала показати, як ми навчимося рятувати старі супутники, раптово перетворилася на випробування того, чи здатні ми рятувати навіть рятувальників. Від того, чи вдасться приборкати обертання LINK і встигнути до осіннього падіння Swift, залежить не лише доля одного телескопа, а й те, наскільки сміливо людство зможе планувати майбутні «ремонти» у космосі.

Наука