У смоляних ямах Ла-Бреа виявили новий вид льодовикової ропухи

06 серпня 2026 р. 11:25

06 серпня 2026 р. 11:25

Палеонтологи, які досліджують смоляні ями Ла-Бреа в Каліфорнії, описали раніше невідомий вид ропухи-часниковиці, що жив тут наприкінці льодовикового періоду. Про відкриття повідомляє видання Sci.News . Новий вид отримав назву Spea labreae і доповнює відомий набір викопних тварин Ла-Бреа, де зазвичай домінують мамонти, шаблезубі кішки та гігантські вовки.

Автори роботи наголошують, що це лише другий відомий вид амфібій льодовикового періоду , описаний у Північній Америці. Першим був вид деревної жаби, знайдений у Флориді. На тлі великої кількості кісток великих ссавців така знахідка дрібної, крихкої тварини має особливу наукову цінність.

Чому амфібії так рідко потрапляють у літопис викопних

За словами палеонтологів Альберто Круса (J. Alberto Cruz) та Емілі Ліндсі (Emily L. Lindsey), кістки жаб, ропух і саламандр дуже тендітні, тому майже не зберігаються у звичайних осадових породах. Натомість асфальтові відклади, як у смоляних ямах Ла-Бреа, створюють унікальні умови для консервації таких решток.

Дослідники називають виявлення нового виду амфібії в цих відкладах «надзвичайною знахідкою». Вона демонструє, що навіть добре вивчені палеонтологічні пам’ятки можуть приховувати нові види, особливо серед дрібних і крихких тварин.

Старі колекції — нові відкриття

Зразки Spea labreae походять з розкопок ще 1950-х років. Це підкреслює, скільки наукової інформації все ще залишається «законсервованою» у музейних фондах, навіть через десятиліття після збору матеріалу.

Емілі Ліндсі зазначає, що приклад Spea labreae показує: Ла-Бреа продовжує приносити нові відкриття навіть після більш ніж століття розкопок і досліджень. На її думку, в цих колекціях «точно є ще чимало несподіванок».

Сліди мексиканської риючої ропухи в США

Окрім опису нового виду, команда Круса та Ліндсі вперше підтвердила, що мексиканська риюча ропуха Rhinophrynus dorsalis колись мешкала на південному заході США. Нині цей сучасний вид повністю зник із регіону, а найближчі його популяції живуть приблизно за 2 500 км на південь, у південній Мексиці.

Така зміна ареалу особливо показова, адже амфібії зазвичай не здійснюють далеких міграцій і дуже чутливі до температури та вологості. Тому їхня поява або зникнення у викопному літописі може слугувати точним індикатором давніх кліматичних змін.

Амфібії як «термометр» давнього клімату

Круз пояснює, що зміни середовища — від клімату до рослинності — безпосередньо впливають на таких тварин. Якщо стає тепліше чи холодніше, змінюється вологість або тип рослинного покриву, це швидко відбивається на амфібіях, які залежать від води та певних умов ґрунту.

Саме тому знахідки Spea labreae та сліди Rhinophrynus dorsalis у Ла-Бреа важливі не лише для опису нових видів, а й для реконструкції екології та клімату пізнього плейстоцену в Каліфорнії та на південному заході Північної Америки.

Результати дослідження опубліковані в журналі Journal of Vertebrate Paleontology . У статті також розглядаються палеоекологія та поширення безхвостих амфібій (анур) з району Ранчо Ла-Бреа в плейстоцені.

Наука