Астрономи виявили трильйонмильний газовий потік до GW Оріона

07 серпня 2026 р. 22:54

07 серпня 2026 р. 22:54

Команда астрономів за допомогою комплексу радіотелескопів ALMA зафіксувала гігантський потік газу, що живить молоду потрійну зоряну систему GW Оріона. Довжина цього космічного «струменя» становить близько трильйона миль , або приблизно 0,2 світлового року . Нові спостереження дають найпереконливіші на сьогодні докази того, як подібні потоки можуть нахиляти й викривляти диски, в яких народжуються планети. Про результати повідомляє Newswise Science News .

Незвичайна потрійна зоря з перекошеними кільцями

GW Оріона — дуже молода система на відстані близько 1300 світлових років у сузір’ї Оріона. Вона містить три зорі, оточені кількома кільцями газу й пилу, з яких можуть формуватися планети. Особливість цієї системи в тому, що її кільця не лежать в одній площині: кожне з них нахилене під власним кутом.

Саме через цю «перекошену» структуру GW Оріона стала природною лабораторією для вивчення того, як можуть виникати незвичні планетні системи з дивними орбітами.

Як газовий потік пов’язаний з нахилом кілець

Група під керівництвом Марії Галловей-Шпрітсма (Maria Galloway-Sprietsma), аспірантки Університету Флориди, виміряла рух виявленого потоку газу та порівняла його з орієнтацією кілець у системі. Дослідників цікавив кутовий момент потоку — тобто те, як саме він обертається та в якій площині рухається.

Виявилося, що траєкторія потоку добре узгоджується з орієнтацією зовнішнього пилового кільця , але сильно не збігається з внутрішнім кільцем. Це вказує на ймовірний причинно-наслідковий зв’язок між падінням матеріалу з потоку та нахиленим станом зовнішнього кільця.

За словами Галловей-Шпрітсма, моделювання показало, що кут, під яким потік влучає в диск, близько відповідає нахилу саме зовнішнього кільця. Це підтримує ідею, що приплив газу з оточення може змінювати геометрію протопланетних дисків навіть на пізніх етапах їх еволюції.

Більш динамічна картина народження планет

Упродовж десятиліть підручники з астрономії зображували молоді планетні системи як спокійні, пласкі диски газу й пилу, з яких планети формуються в упорядкованих орбітах. Нові результати ALMA підтримують іншу, значно динамічнішу картину.

Згідно з нею, навколишнє середовище може бути «грудкуватим» і турбулентним, а потоки газу, що втягуються в диск, здатні його перекошувати. Це, у свою чергу, може запускати формування планет на орбітах, нахилених або навіть протилежних до осі обертання їхньої зорі.

Роль ALMA та кінематика потоку

Ключову роль у цьому відкритті відіграли унікальні можливості ALMA. Архівні дані з високою роздільною здатністю дозволили астрономам змоделювати взаємне зміщення пилових кілець, а нові спостереження, що задіяли всі три масиви ALMA — 12-метровий, 7-метровий та Total Power, — дали змогу «віддалитися» й побачити повний масштаб газового потоку.

Висока чутливість ALMA дала змогу дослідити кінематику потоку за допомогою молекулярних ліній. Спостерігаючи випромінювання молекул 12CO та 13CO , команда з’ясувала, що сумарний кутовий момент потоку значно менший, ніж у диска GW Оріона.

Це свідчить, що нинішній стан системи відповідає пізній стадії процесу падіння матеріалу. Співавтор роботи Чжехан Бе (Jaehan Bae) з Університету Флориди зазначає, що зараз потік не повинен суттєво змінювати нахил диска. Імовірно, у минулому його кутовий момент був більшим, і саме тоді він міг спричинити сильне перекошення кілець.

Що астрономи планують дослідити далі

Науковці прагнуть обстежити більше молодих систем із подібними потоками, щоб з’ясувати, наскільки поширений цей механізм. Вони сподіваються, що це допоможе пояснити дивні властивості деяких вже відомих екзопланетних систем — наприклад, екстремальні нахили орбіт чи незвичні хімічні сигнатури.

Майбутні спостереження GW Оріона за допомогою ALMA будуть спрямовані на пошук молекул, що відстежують ударні процеси, зокрема сполук сірки. Це дасть змогу точніше визначити, де саме потік врізається в диск і як цей удар змінює вихідний матеріал, з якого формуються планети.

Наука