Як динозаври піднялися в небо: комп’ютерна модель дала несподівану відповідь

13 серпня 2026 р. 19:18

13 серпня 2026 р. 19:18

Археоптерикс вже давно посідає особливе місце в історії еволюції птахів. Він уже мав пір’я та крила, але зберігав багато рис своїх динозаврових предків.

При цьому його плечовий пояс помітно відрізнявся від сучасного пташиного. Обмежена рухливість плеча та особливості крил могли заважати йому виконувати такий самий потужний стартовий помах, яким сучасні птахи швидко відриваються від землі.

Тому дослідники вирішили перевірити іншу можливість: а що, якщо головну роботу під час зльоту виконували не крила, а ноги?

Відповідь знайшли у стрибках

Команда використала дані про зліт сучасних птахів і побудувала комп’ютерну модель, яку потім адаптувала до будови археоптерикса.

У розрахунках враховувалися рухи та навантаження в суглобах задніх кінцівок, а також здатність м’язів створювати необхідне зусилля. Для моделі використовували масу археоптерикса близько 400 грамів — величину, яку автори вважають біологічно правдоподібною з урахуванням невизначеності реконструкцій викопної тварини.

Моделювання показало, що археоптерикс міг набирати необхідну для стійкого польоту швидкість поступово.

Схема могла виглядати приблизно так:

стрибок → стрибок → стрибок → політ

або

стрибок → помах → ще один стрибок → політ.

За розрахунками дослідників, задніх кінцівок було достатньо, щоб після двох-трьох послідовних стрибків досягти мінімальної швидкості, необхідної для подальшого польоту.

Ноги могли бути важливішими за крила

Такий висновок добре узгоджується з тим, як злітають багато сучасних птахів.

Навіть сьогодні ворони, сороки та деякі інші види не завжди відразу роблять один максимальний стрибок. Під час спокійного зльоту вони можуть використовувати кілька кроків або стрибків і лише потім повністю переходити до роботи крил.

Автори вважають, що ранні птахи могли використовувати подібний принцип: задні ноги спочатку створювали швидкість, необхідну для відриву та розгону, а потім долучалися крила.

Це дозволяє пояснити, як тварина з ще відносно примітивним літальним апаратом могла злітати без необхідності обов’язково дертися на дерево чи скелю.

Чи означає це, що птахи навчилися літати з землі

Не остаточно.

Походження пташиного польоту обговорюється вже понад століття. Одні гіпотези припускають поступовий розвиток польоту у наземних бігаючих тварин, інші пов’язують його з плануванням з висоти.

Нова робота показує, що зліт археоптерикса безпосередньо з землі був біомеханічно можливим і для нього не був потрібний один потужний стрибок сучасного типу. Автори розглядають цей результат як нове кількісне свідчення на користь наземного сценарію.

Однак комп’ютерна модель не може довести, що археоптерикс завжди злітав саме так. У реальному житті він міг використовувати різні способи пересування залежно від місцевості та ситуації.

Чому це важливо

Археоптерикс жив у період, коли еволюція вже створила пернатих динозаврів із крилами, але сучасні механізми пташиного польоту ще тільки формувалися.

Дослідження показує, що для переходу до активного польоту не обов’язково було відразу мати ідеальне сучасне крило. Сильні задні кінцівки могли компенсувати обмеження плечового пояса та допомагати раннім птахам розганятися перед зльотом.

Виходить, що один із ключових етапів перетворення наземних динозаврів на літаючих птахів міг залежати не тільки від еволюції крил, а й від того, наскільки ефективно тварини вміли стрибати.

Джерело

Дослідження: E.A. Meilak та співавт. Hop, hop and away: On the take-off of Archaeopteryx using a multiple leaping mechanism .

Журнал: Developmental Biology, 2026.

Наука