Скам’янілості змістили появу живонародження на 90 млн років

14 серпня 2026 р. 20:33

14 серпня 2026 р. 20:33

Палеонтологи, які досліджували скам’янілості 236‑мільйонорічного цинодонта з Аргентини, повідомили про найдавніші на сьогодні докази живонародження у лінії, що веде до сучасних ссавців. Це відкриття, описане у журналі Frontiers in Mammal Science і висвітлене виданням Sci.News , відсуває походження такої стратегії розмноження на 90–95 мільйонів років у глиб минулого.

Чому живонародження важливе для еволюції ссавців

Живонародження (вівіпарія) є ключовою рисою сучасних терієвих ссавців — групи, до якої належать плацентарні тварини та сумчасті, і яку пов’язують з їхнім еволюційним успіхом. Вона протиставляється яйцекладенню (овіпарії), яке вважають вихідним, «первинним» станом для хребетних.

Дослідники нагадують, що вівіпарія незалежно виникала у хребетних понад 150 разів. У нинішніх терієвих поєднується складний набір пристосованих ознак — плацентація, лактація та їх ендокринна регуляція, — що дозволяє розглядати живонародження як спільну похідну ознаку цієї гілки еволюційного дерева.

Натомість монотреми — наприклад, качкодзьоб — хоч і мають певні форми плацентації (засвоюють секрети яйцепроводу), все ж відкладають яйця. Тому довгий час вважали, що всі давні нессавцеві цинодонти також були яйцекладними.

Давній Chiniquodon під мікроскопом

У центрі нового дослідження — Chiniquodon theotonicus, цинодонт розміром з кішку, що жив у тріасовому періоді на території сучасної північно‑західної Аргентини. Команда Лєандро Ґаетано (Leandro Gaetano) з Національної ради з науково‑технічних досліджень Аргентини (CONICET) вивчила тонкі шліфи його стегнової кістки та ліктьової кістки під мікроскопом.

У центрі кожної кістки вони виявили різкий перехід у структурі кісткової тканини — так звану «неонатальну лінію», яка фіксує момент народження. Такі лінії добре описані в кістках сучасних ссавців, але ніколи раніше не були зафіксовані у настільки давнього родича, що ще не належить до власне ссавців.

Вимірявши окружність кістки на рівні цієї лінії, науковці оцінили масу тварини при народженні близько у 1,68 кг , тоді як дорослий Chiniquodon важив майже 12 кг .

Подібність до плацентарних ссавців

За такими оцінками, новонароджений Chiniquodon мав від 10 до 20% маси дорослої особини. Це набагато ближче до показників сучасних плацентарних ссавців, ніж до яйцекладних рептилій чи птахів, а також до сумчастих і монотремів, які народжують або вилуплюють відносно дуже дрібних дитинчат.

Статистичний аналіз порівнював параметри скам’янілості майже з 1 900 видів ссавців, 2 600 видів рептилій та 780 видів птахів. У різних моделях давній цинодонт стабільно групувався поруч із плацентарними ссавцями, а не з яйцекладними групами.

Автори роботи стверджують, що вперше показали наявність живонародження принаймні в одного предка ссавців — Chiniquodon theotonicus, який жив приблизно 236 мільйонів років тому . Це означає, що вівіпарія у ранніх цинодонтів виникла у ссавцевій лінії щонайменше на 90–95 мільйонів років раніше, ніж припускали попередні моделі.

Як могла розвиватися репродуктивна стратегія

Результати ставлять під сумнів поширене уявлення, що всі нессавцеві цинодонти відкладали яйця, а живонародження з’явилося лише один раз — у терієвих ссавців, які згодом дали початок сучасним плацентарним видам і сумчастим.

Науковці розглядають дві однаково правдоподібні еволюційні картини:

• живонародження розвинулося незалежно у лінії Chiniquodon theotonicus, а потім ще раз — у терієвих ссавців;
• вівіпарія виникла лише один раз, дуже рано в історії ссавцевої гілки, а яйцекладні монотреми на кшталт качкодзьоба представляють пізніший «повернення» до більш давнього стану яйцекладення.

Автори не виключають, що Chiniquodon theotonicus може бути не одиничним випадком живонародження серед цинодонтів, а свідчити про ширший перехід від відкладання яєць до народження живих дитинчат на ранніх етапах еволюції ссавців.

Водночас дослідники наголошують, що це поки що гіпотеза: для її перевірки потрібні нові скам’янілості з подібними «неонатальними лініями». Уже зараз робота показує, що деякі цинодонти за своїми репродуктивними особливостями були набагато ближчими до сучасних ссавців, ніж вважалося раніше.

Наука