Апарат Pioneer 11 першим проклав шлях до Сатурна

03 вересня 2026 р. 12:16

03 вересня 2026 р. 12:16

1 вересня 1979 року автоматичний зонд NASA Pioneer 11 увійшов в історію як перший космічний апарат, що відвідав Сатурн. Під час зближення він пройшов крізь зовнішні кільця планети, відкрив нові супутники та кільце, а також надав перші докази існування магнітного поля Сатурна. Про цю віху в дослідженні Сонячної системи нагадує матеріал Space Astronomy .

Як резервний зонд став піонером біля Сатурна

Pioneer 11 спочатку створювали як «запасного близнюка» апарата Pioneer 10, чия основна мета була пов’язана з Юпітером. Однак саме він у підсумку дістався до Сатурна першим.

Зонд запустили у квітні 1973 року в місію з вивчення поясу астероїдів, Юпітера та Сатурна. Траєкторія була побудована так, щоб апарат летів прямо до Юпітера, а потім використав його гравітацію як «пращу» для різкого повороту та виходу на курс до Сатурна.

До того часу Pioneer 10 уже успішно пройшов крізь пояс астероїдів і в травні 1974 року здійснив проліт повз Юпітер. На основі цього успіху керівники місії вирішили використати гравітаційний маневр біля Юпітера і для Pioneer 11, щоб відправити його ще далі — до Сатурна.

Pioneer 11 перетнув пояс астероїдів у квітні 1974 року, а 2 грудня того ж року пролетів повз Юпітер, зробивши на той час найкращі знімки Великої червоної плями. Після цього апарат вирушив до Сатурна.

Ризикований проліт крізь кільця

Через чотири роки і дев’ять місяців після запуску Pioneer 11 нарешті дістався Сатурна. Під час найближчого зближення він пройшов на відстані близько 13 000 миль (21 000 кілометрів) над верхньою межею хмар планети.

На той момент до Сатурна вже прямували два інші апарати NASA — Voyager 1 і Voyager 2. Щоб перевірити, чи безпечно їм летіти через кільця, Pioneer 11 навмисно відправили прямо крізь зовнішні кільця Сатурна. Таким чином він став справжнім «розвідником», який першим пройшов там, де ще не бував жоден апарат, і навіть ледь не зіткнувся з невеликим супутником.

Під час прольоту зонд використовував свої 12 наукових приладів для спостережень за планетою та її оточенням. Усього він зробив 440 зображень Сатурна, доповнивши дані, зібрані раніше біля Юпітера.

Відкриття: нові супутники, кільце і магнітне поле

Саме Pioneer 11 допоміг ученим виявити два нові супутники Сатурна та раніше невідоме кільце. Дані апарата також показали, що атмосфера Сатурна переважно складається з рідкого водню і що планета має власне магнітне поле.

Зонд сфотографував і Титан — найбільший супутник Сатурна, вкритий щільною хмарністю. На знімках він виглядав як помаранчева куля із середньою температурою близько мінус 315 °F (мінус 192 °C) .

Під час прольоту Pioneer 11 рухався зі швидкістю близько 71 000 миль на годину , але продовжував спостереження за Сатурном навіть після віддалення від планети. Останні вимірювання в околі Сатурна він провів у жовтні 1979 року.

Шлях до міжзоряного простору і спадщина місії

Спочатку NASA розраховувало, що Pioneer 11 працюватиме близько 21 місяця, але апарат пропрацював у глибокому космосі 22 роки . 23 лютого 1990 року він пройшов повз найвіддаленіші планети та фактично розпочав подорож у напрямку міжзоряного простору.

Останній сигнал від Pioneer 11 NASA отримало 24 листопада 1995 року. На той момент зонд перебував на відстані близько 4 мільярдів миль від Землі й продовжував віддалятися.

Як і Pioneer 10, апарат ніс на борту спеціальну металеву плакетку, створену Карлом Саганом (Carl Sagan), Френком Дрейком (Frank Drake) та Ліндою Зальцман Саган (Linda Salzman Sagan). Вона мала допомогти можливій позаземній цивілізації дізнатися про людство та розташування Землі — це був своєрідний попередник знаменитого «золотого диска» на зондах Voyager.

Сьогодні макети Pioneer 10 і Pioneer 11 можна побачити в Національному музеї авіації та космонавтики Смітсонівського інституту у Вашингтоні. А сама місія залишається ключовою віхою в підготовці до «Великого туру» зовнішніми планетами, який здійснили Voyager 1 і Voyager 2.

Наука