«Джеймс Вебб» уперше виявив пари «маленьких червоних точок» у ранньому Всесвіті

04 вересня 2026 р. 13:25

04 вересня 2026 р. 13:25

Космічний телескоп «Джеймс Вебб» уперше виявив чотири можливі пари так званих «маленьких червоних точок» — далеких і компактних об’єктів раннього Всесвіту. У цих системах два об’єкти знаходяться на відстані 5-24 тисячі світлових років і, ймовірно, прямують до злиття. Оскільки «маленькі червоні точки» вважають ранніми чорними дірами, їхнє злиття в давньому Всесвіті може бути пов’язаним зі швидким зростанням надмасивних чорних дір. Дослідження опублікували в журналі Publications of the Astronomical Society of Japan .

Чотири потенційні пари «маленьких червоних точок» на зображеннях телескопа «Джеймс Вебб». COSMOS-Web / Tanaka

Чим пари «маленьких червоних точок» здивували астрономів?

Через величезні відстані до «маленьких червоних точок» астрономи бачать їх такими, якими вони були тоді, коли Всесвіту було лише близько пів мільярда років, а їхня природа залишається до кінця не з’ясованою. За однією з основних гіпотез, частина цих об’єктів може бути пов’язана з надмасивними чорними дірами з раннього Всесвіту, які активно поглинали речовину та швидко набирали масу. Оскільки ще одним шляхом до росту чорних дір є злиття кількох менших, науковці використали дані огляду COSMOS-Web, щоб дослідити, чи можуть «маленькі червоні точки» утворювати близькі пари та потенційно прямувати до злиття.

На зображеннях вони шукали об’єкти з характерним червоним кольором випромінювання й перевіряли, чи не розташовані деякі з них незвично близько один до одного. Але близьке розташування на зображенні ще не означає, що об’єкти справді перебувають поруч у космосі — вони можуть випадково опинитися на одному напрямку, залишаючись на різних відстанях від Землі. Тому для двох пар науковці додатково використали спектроскопічні спостереження, які показали, що в кожній із них обидва об’єкти перебувають приблизно на однаковій відстані від Землі. А ймовірність випадково знайти чотири таких пари дослідники оцінили як менший за одиницю на 10 тисяч.

Крім того, виявилося, що близькі пари трапляються значно частіше, ніж можна було б очікувати за випадкового розташування об’єктів. За оцінками науковців, на таких малих відстанях «маленькі червоні точки» зустрічаються приблизно у 50 разів частіше, ніж передбачає їхній розподіл на більших масштабах. Астрономи вважають, що така надзвичайно висока частота близьких пар може свідчити, що об’єкти не просто випадково опинилися поруч, а взаємодіють між собою. Якщо «маленькі червоні точки» справді пов’язані з надмасивними чорними дірами, спостереження за їхніми можливими злиттями допоможе зрозуміти, як надмасивні чорні діри змогли так швидко вирости в ранньому Всесвіті.

Що знають про природу «маленьких червоних точок»

🕳 Більшість спостережень за «маленькими червоними точками» роблять за допомогою телескопа «Джеймс Вебб» — він же допоміг розгледіти в них чорні діри, оточені світним газом.

🔭 Цей же телескоп побачив «маленьку червону точку» з чорною дірою, яка сформувалася всього за 570 мільйонів років після Великого вибуху.

⚖️ За допомогою «Джеймса Вебба» астрономи виміряли масу чорної діри в центрі «маленької червоної точки» — вона виявилася в 50 мільйонів разів важчою за Сонце.

🌟 І хоча досі дослідники вважали, що такі об’єкти знаходяться у міжгалактичному просторі, навколо них знайшли компактні галактики, зорі в яких значно легші за звичайні галактики такого ж розміру.

Наука