вологість:
тиск:
вітер:
Гренландський льодовик Петтерманн втратив крижану «острівну» плиту
Від льодовика Петтерманн на північному заході Гренландії відколовся величезний крижаний «острів» площею близько 76 кв. км – приблизно як Мангеттен. Про подію, що сталася 4 серпня 2026 року, повідомила Європейська космічна агенція на основі даних місії Copernicus Sentinel-1, про що детально пише SciTechDaily .
Це найбільша втрата плавучого льоду льодовиком Петтерманн із 2012 року і найпотужніша подія відколу (calving) в Арктиці з 2020-го. Вона знову демонструє, наскільки швидко можуть змінюватися полярні ландшафти Землі.
«Острів» завтовшки до 150 метрів
Новостворений табулярний айсберг, або крижаний «острів», має площу, співмірну з Мангеттеном, і, за оцінками, може сягати 150 метрів завтовшки . Такі великі, майже пласкі крижані плити звичніші для Південного океану навколо Антарктиди, тоді як в Арктиці вони трапляються значно рідше.
Дані Sentinel-1 показали, що 3 серпня в центральній частині плавучого язика льодовика вже були чітко помітні посилені пошкодження та тріщини. Вже наступного дня величезний крижаний масив відокремився від східного боку льодовика.
Радарні інструменти Sentinel-1 особливо корисні для спостережень у віддалених арктичних районах, адже вони працюють і вдень, і вночі та «бачать» крізь хмарність.
Тріщини наростали місяцями
Міжнародна група науковців стежить за змінами льодовика Петтерманн за допомогою Sentinel-1 з 2019 року. Частину цієї роботи підтримує проєкт ESA FutureEO ARCTEX. До дослідження залучені вчені з Університету Оттави (Канада), університетів Стерлінга, Ланкастера та Лідса у Великій Британії, а також Канадська льодова служба відомства Environment and Climate Change Canada.
За кілька років команда зафіксувала розширення тріщин і зростання нестабільності в плавучому льодовому язику. Інтерферометричні вимірювання над льодовиком у квітні 2026 року вже показували деформації та розломи, що розвивалися задовго до відколу.
Льодовик Петтерманн і раніше утворював великі крижані «острови» – значні події відколу відбувалися у 2008, 2010 та 2012 роках. Після 2012-го плавучий язик загалом залишався відносно стабільним, хоча менші відколювання траплялися.
Дослідники не вважають нинішній відкол останнім великим епізодом. За їхніми оцінками, ще дві великі крижані плити площею приблизно 97 і 87 кв. км можуть у майбутньому відокремитися, оскільки наявні розломи продовжують поширюватися льодовим язиком.
Супутникова інтерферометрія в дії
Команда змогла з високою точністю відстежити розташування та розширення тріщин завдяки інтерферограмі Sentinel-1. Це стало можливим під час так званої тандем-фази Sentinel-1C і Sentinel-1D, коли новий супутник Sentinel-1D проходив етап введення в експлуатацію, а радарні спостереження з повторенням раз на добу забезпечили детальну картину змін.
Такі дані дали змогу виміряти, як саме тріщини поширювалися льодовою шельфовою плитою та як поверхня льодового язика реагувала на припливи океану ще до того, як айсберг відколовся.
Місія Copernicus Sentinel-1, оснащена сучасною радарною апаратурою, забезпечує безперервну, всепогоднісну, цілодобову зйомку поверхні Землі. Це дозволяє систематично відстежувати зміни в полярних регіонах і краще розуміти процеси, що керують відколом льоду та еволюцією льодовиків.
Рідкісний шанс для науки і виклик для судноплавства
Представники ESA підкреслюють, що такі великі табулярні айсберги в Арктиці трапляються нечасто, тому нинішній відкол є унікальною можливістю вивчити, як подібна масивна крижана плита дрейфує, змінюється та зрештою розпадається.
Науковці планують і надалі спостерігати за льодовиком Петтерманн і новоутвореним крижаним «островом» за допомогою супутникових знімків, авіаційних спостережень і даних про дрейф. Вони сподіваються краще зрозуміти поведінку надзвичайно великих арктичних крижаних мас і процеси, що визначають майбутню еволюцію льодовика.
Подія має значення не лише для науки. Великі крижані «острови» можуть впливати на арктичне судноплавство та офшорну діяльність. Відомство Environment and Climate Change Canada відстежує шлях айсберга та оцінює потенційні загрози для суднових маршрутів і інфраструктури.
Такі масиви льоду можуть зберігатися в океані роками, поступово розпадаючись на менші уламки, які складніше виявляти й відстежувати. Саме тому довгострокові супутникові спостереження є ключовими для безпеки та для розуміння змін в Арктиці й у кліматичній системі Землі загалом.
Джерело: cikavosti.com (Екологія)
Новини рубріки
Місія BepiColombo розкриє приховані таємниці Меркурія
06 вересня 2026 р. 01:00
Телескоп Габбл зафіксував зоряну «супербульбашку» N44 у сусідній галактиці
06 вересня 2026 р. 01:00
JWST показав, як надмасивні чорні діри отримують паливо
06 вересня 2026 р. 01:00