Рідкісна екосистема біля льодовика Ґренландії вразила вчених

06 вересня 2026 р. 12:17

06 вересня 2026 р. 12:17

На самому краю льодовика Нааяат Серміат у Південній Ґренландії, де крига безпосередньо зустрічається з океаном, вчені зафіксували рідкісну й напрочуд багату екосистему. Підводне відео, зняте за допомогою дистанційно керованого апарата, показало, як криль і інші організми буквально «купаються» у потоках осаду, що падають з льоду наче підводні водоспади. Про ці спостереження повідомляє ScienceAlert .

Дослідники з Орхуського університету в Данії та Геологічної служби Данії й Ґренландії об’єдналися з режисерами Ларсом Остенфельдом (Lars Ostenfeld) та Антуаном Дрансій (Antoine Drancey), щоб зняти це важкодоступне місце – морський фронт льодовика. Занурювати людей тут надто небезпечно через ризик обвалу криги, тож команда використала дистанційно керований апарат (ROV) з камерою, який «пірнув» у крижану воду замість дайверів.

Що хотіли побачити вчені

Арктична океанографиня Флер Руйяккерс (Fleur Rooijakkers) та її колеги опублікували результати в журналі Communications Earth & Environment. Первинна мета експерименту була суто фізичною: простежити, що відбувається з талою водою, коли вона потрапляє в океан.

Команда хотіла з’ясувати, чи може ця тала вода знову замерзати, адже вона надходить у море з температурою нижче нуля градусів Цельсія, тобто нижче точки замерзання прісної води. Під час першого занурення ROV науковців уже здивувала поява риб, а наступні спуски відкрили набагато більше – цілу екосистему прямо на межі льодовика й моря, включно з організмами, що лежали просто на поверхні криги.

Підводне «місто» біля крижаної стіни

Камера зафіксувала активну спільноту: криль, риб, червів, ракоподібних, амфіпод, копепод, кальмарів, креветок, медуз і личинок крабів. На схемах дослідження показано, як осад відкладається всередині та на поверхні льоду, як на кригу потрапляють червоні черви й мертва мойва, а також великі скупчення криля на межі льоду й води та потужний підльодовиковий шлейф, насичений крилем, біля основи льодовика.

Те, що біля льодовиків добре клює риба, не стало повною несподіванкою: і науковці, і місцеві рибалки давно це помічали. Вважається, що тала вода, яка виходить з-під льодовика, піднімає до поверхні поживні речовини, живлячи фітопланктон і далі всю харчову мережу. Однак нові спостереження вказують, що життя реагує не лише на підйом поживних вод, а й безпосередньо на матеріал, який виноситься з льоду та осипається вниз.

Руйяккерс зізнається, що її особливо вразила структура криги й осади, які падали з неї, немов водоспади. Спершу було важко зрозуміти, що саме показує відео, і лише після кількох переглядів стало ясно: це частинки осаду, що сиплються на поверхню льоду.

Криль у потоках осаду

Криль, за словами дослідників, активно плив до шлейфів осаду, які виходили з льодовика, що натякає на потенційну поживну цінність цих потоків. Раніше криль уже спостерігали в талій воді біля Антарктиди, але ніколи так близько до самого льодовика, безпосередньо на його фронті, де він стикається з океаном.

Попри холодний і «стерильний» вигляд, льодовики насправді містять чимало життя, наприклад снігові водорості. Вони можуть переноситися талою водою й вивільнятися на межі льоду та моря. Втім, як підкреслює Руйяккерс, потрібні додаткові дослідження, щоб з’ясувати, чи є матеріал зсередини льодовика справді важливим джерелом їжі для криля.

Що буде, якщо льодовик відступить

На тлі глобального потепління льодовики швидко тануть і відступають. Між 2000 і 2020 роками 169 льодовиків Північної півкулі, які раніше закінчувалися в океані, відкотилися на сушу внаслідок кліматичних змін, спричинених спалюванням викопного палива.

Якщо Нааяат Серміат спіткає така сама доля, криль, риби, черви й краби, що нині населяють його крижаний фронт, не зможуть просто «піти» разом із ним. Їхнє майбутнє залежить від того, як саме льодовик їх живить.

Як пояснює Руйяккерс, якщо головну роль відіграє підйом поживних вод або їх перенесення течіями, то відступ льодовика на сушу, ймовірно, зменшить активність життя саме в цьому місці. Водночас у фіордах і на шельфі є й інші зони, де відбувається апвелінг, тож екосистеми не обов’язково зникнуть повністю.

Найоптимістичніший сценарій – якщо льодовики безпосередньо «годують» ці спільноти своїм власним матеріалом. Тоді, навіть відступаючи на сушу, вони могли б і надалі забезпечувати частину ресурсів для цих екосистем.

Робота команди Руйяккерс демонструє, наскільки складними й чутливими є екосистеми на межі льоду й океану, і як сильно їхня доля пов’язана з подальшим таненням льодовиків.

Наука