Сліди стародавніх пожеж виявили поблизу Південного полюса: 90 млн років тому Антарктида палала

09 вересня 2026 р. 21:18

09 вересня 2026 р. 21:18

Близько 90 мільйонів років тому в Антарктиді, всього приблизно за 900 кілометрів від Південного полюса, регулярно траплялися лісові пожежі. До такого висновку дійшла міжнародна група дослідників, яка вивчила осадовий керн із моря Амундсена в Західній Антарктиді.

Мова йде не про поодиноку знахідку вугілля, а про сукупність незалежних ознак вогню: мікроскопічні та більші фрагменти деревного вугілля, сліди горіння в органічній речовині, бурштині та спорах торф’яних мохів. Робота опублікована в журналі Communications Earth & Environment.

Деталі

Осадовий керн, на якому базується дослідження, вчені описали ще у 2020 році: тоді в ньому виявили надзвичайно добре збережений лісовий ґрунтовий шар крейдяного віку. Він показав, що в пізньому крейдяному періоді біля Південного полюса існував теплий і вологий лісовий ландшафт, хоча сьогодні в цьому районі лежить багатокілометровий крижаний щит.

У новій роботі автори зосередилися на слідах пожеж. У різних шарах керна вони виявили макро- та мікрочастинки деревного вугілля, поліциклічні ароматичні вуглеводні та інші ознаки горіння. На основі сукупності даних дослідники дійшли висновку, що там відбувалися часті низькотемпературні низові пожежі, під час яких переважно горіла м’яка деревина хвойних рослин.

Ще один важливий результат пов’язаний із болотами. У тих самих шарах знайшли безліч спор торф’яних мохів роду Sphagnum, а також бурштин, який міг утворюватися як захисна реакція дерев на пошкодження. Автори вважають, що почастішання пожеж супроводжувало поступовий перехід від заболоченого лісу до торф’яного болота. При цьому припущення про те, що пожежі спричиняли блискавки, а не вулканізм, залишається саме інтерпретацією: прямих свідчень удару блискавки немає, але вулканічно активні райони, за оцінкою авторів, знаходилися тоді щонайменше за 400 кілометрів від місця подій.

Чому це важливо

Дослідження показує, що вогонь був важливою частиною екосистем навіть у такому незвичайному середовищі, як тепла стародавня Антарктида біля Південного полюса. На думку авторів, повторювані пожежі могли підтримувати більш відкриту рослинність і сприяти формуванню ранніх торфовищ, які відіграють помітну роль у накопиченні вуглецю.

Для сучасної науки це не готовий прогноз майбутнього, а глибокий аналог із минулого. Він корисний для розуміння того, як у теплому кліматі можуть взаємодіяти пожежі, заболочування та накопичення вуглецю. Але переносити ці висновки на сучасний світ безпосередньо не можна: атмосфера, рослинність і географія пізнього крейдового періоду сильно відрізнялися від сучасних. Крім того, висновки зроблено на основі одного керна та ґрунтуються на непрямих геологічних індикаторах, а отже, точну частоту пожеж та механізм їх виникнення вчені реконструюють, а не спостерігають безпосередньо.

Джерело

Ulrich Salzmann, Thorsten Bauersachs, Johann P. Klages та співавт. Co-evolution of wildfires and early Sphagnum-peatlands near the Cretaceous South Pole. Communications Earth & Environment, 2026, 7(1), Article 712. DOI: 10.1038/s43247-026-03959-1 .

Офіційний прес-реліз Інституту Альфреда Вегенера: Докази існування праісторичних лісових пожеж поблизу Південного полюса .

Наука