Важкі ребра могли допомагати іхтіозаврам пірнати

10 вересня 2026 р. 18:17

10 вересня 2026 р. 18:17

У двох пізньоюрських іхтіозаврів зі Шпіцбергена виявили несподівано щільні ребра. У всіх досліджених зрізах вони були компактнішими за ребра сучасної білухи та морської свині, з якими дослідники порівнювали викопних рептилій.

Автори роботи припускають, що важка грудна клітка могла працювати як природний баласт: зменшувати плавучість біля наповнених повітрям легенів і допомагати іхтіозаврам спрямовувати тіло вниз на початку занурення. Це можливе пояснення, а не безпосередньо доведена функція ребер.

Деталі

Дослідження провели Йорген Крьоглід, Матьє Габріель Фор-Брак та Лене Лібе Делсетт із Музею природної історії Університету Осло. Робота опублікована в рецензованому журналі PeerJ.

Вчені вивчили дорослих особин двох іхтіозаврів — Keilhauia sp. завдовжки близько 4,5 метра та Palvennia hoybergeti завдовжки близько 5 метрів. Обидва екземпляри було знайдено на Шпіцбергені та розкопано у 2011 році. Для порівняння використовували ребра сучасної морської свині та білухи з музейної колекції.

З кожного ребра брали зразки у трьох місцях: ближче до хребта, посередині та ближче до кінця. Тонкі зрізи вивчали під мікроскопом, а внутрішню структуру оцінювали кількісно за допомогою аналізу компактності кістки.

Різниця виявилася помітною. Показник спостережуваної компактності у іхтіозаврів становив від 0,750 до 0,887, тоді як у двох зубатих китів — від 0,526 до 0,691. Тобто навіть найпористіший із досліджених зрізів іхтіозавра був компактнішим за найщільніший зріз сучасного кита.

При цьому самі іхтіозаври загалом не були тваринами з масивним важким скелетом. Тому автори вважають, що щільні ребра є скоріше локальною спеціалізацією грудної клітки, ніж загальним поваженням тіла.

Можливе пояснення пов’язане з механікою плавання. У китів хребет згинається головним чином вгору-вниз, а хвостовий плавець розташований горизонтально. У іхтіозаврів хвіст був вертикальним, а рух хребта — переважно бічним. Тому додаткова вага в передній частині тулуба могла бути корисною саме в той момент, коли тварина починала занурюватися з поверхні на глибину.

Зрізи також зберегли деталі росту кісток. У ребрах Keilhauia виявили зони, що відповідають змінам швидкості росту, але дослідники не вважають їх надійними щорічними мітками. Більш перспективними для визначення віку виявилися гастралії — так звані черевні ребра, де у Palvennia збереглися лінії уповільнення росту.

Чому це важливо

Іхтіозаври та сучасні кити незалежно один від одного пройшли схожий еволюційний шлях: їхні предки жили на суші, а потім їхні нащадки повністю пристосувалися до моря й набули обтічної форми тіла. Однак нове дослідження показує, що однаковий зовнішній результат не означає однакової внутрішньої будови.

Щільні ребра можуть виявитися однією з таких різних адаптацій. Вони допомагають пояснити, яким чином іхтіозаври могли контролювати плавучість за своєї специфічної механіки плавання.

Але висновки поки що не можна поширювати на всіх іхтіозаврів. У дослідженні використано лише два викопні екземпляри та двох сучасних зубатих китів, причому у кожної тварини аналізували обмежений набір ребер. Автори прямо зазначають невеликий розмір вибірки та необхідність дослідити більше видів і особин. Крім того, роль ребер як баласту залишається функціональною гіпотезою: поведінку вимерлих тварин безпосередньо перевірити неможливо.

Джерело

Jørgen Krøglid, Mathieu Gabriel Faure-Brac, Lene Liebe Delsett. Мікроструктура ребер у тунноподібних іхтіозаврів та зубатих китів . PeerJ, 2026, 14:e21486. DOI: 10.7717/peerj.21486 .

Популярний виклад результатів, підготовлений Університетом Осло: Fossile ribbein avslører nye hemmeligheter om fiskeøglenes svømmeteknikk .

Наука