Вчені з’ясували походження гігантських каменів Дев’ячих стріл

16 вересня 2026 р. 14:35

16 вересня 2026 р. 14:35

Давні мешканці Британії свідомо тягнули гігантські камені вагою понад 25 тонн щонайменше на 18 кілометрів, аби звести один із найвражаючих мегалітів країни – кам’яну низку, відому як Дев’ячі стріли. Нове дослідження, про яке розповідає SciTechDaily , вперше точно визначило геологічне джерело цих брил і показало, що вибір місця їх походження мав для давніх спільнот особливий сенс.

Найвищий кам’яний ряд Британії

Дев’ячі стріли розташовані поблизу містечка Бороубридж на півночі Англії. Висота окремих каменів сягає приблизно семи метрів, і вони утворюють незвичне вирівнювання посеред низинного ландшафту.

Попри те, що цей монумент домінує в місцевій панорамі вже тисячоліттями, досі було незрозуміло, звідки саме взяли камінь для його спорудження. Вважається, що брили перевезли та встановили в пізньому неоліті або на початку бронзової доби, орієнтовно близько 2000 року до нашої ери.

Команда під керівництвом Кертинського університету (Curtin University) у співпраці з Університетом Йорка вперше змогла визначити геологічне походження каменів. Аналіз показав, що вони походять з району Брімгем-Рокс (Brimham Rocks) у Північному Йоркширі – драматичного, скелястого ландшафту з химерними піщаниковими формами.

Чому обрали віддалений і складний ландшафт

Раніше ймовірним джерелом каменю вважали Пламптон-Рокс, розташований значно ближче до Дев’ячих стріл. Нові дані спростовують цю версію: брили свідомо взяли з Брімгем-Рокс, тобто їх перевозили набагато далі, ніж припускали.

Кожен камінь важить понад 25 тонн , тож транспортування вимагало ретельного планування, координації та неабияких інженерних навичок. За словами авторів роботи, це свідчить, що для давніх спільнот важливим був не лише сам монумент, а й місце, звідки походив матеріал.

Поруч із майбутнім пам’ятником були доступні інші придатні породи, але їх не використали. Такий вибір натякає, що Брімгем-Рокс міг мати культурне, символічне або духовне значення для людей, які брали участь у спорудженні Дев’ячих стріл.

Співавтор дослідження Джим Лірі (Jim Leary) з Університету Йорка зазначає, що результати змінюють уявлення про будівництво мегалітів у доісторичній Британії: давні громади робили «усвідомлені й змістовні» вибори щодо походження каменю, а ландшафт і спільні вірування відігравали ключову роль.

«Мінеральні відбитки пальців» каменів

Щоб з’ясувати, звідки саме походять брили, і водночас не пошкодити пам’ятку, дослідники застосували нову маловтручальну методику відбору проб. Вони використовували клейку стрічку, якою збирали мікроскопічні зерна мінералів з поверхні каменів.

Далі вчені проаналізували вікові «відбитки пальців», що збереглися в цих зернах. Характерні геологічні сигнатури збіглися з породами Брімгем-Рокс, що дозволило визначити його як найімовірніше джерело матеріалу для монумента.

Отримані дані також дали змогу відкинути версію природного перенесення брил, наприклад льодовиком. Натомість усе вказує на те, що камені навмисно перемістили люди, подолавши щонайменше 18 кілометрів, а потім встановивши їх у нинішньому положенні.

Наступні кроки: інші камені та розкопки

Керівник дослідження Ентоні Кларк (Anthony Clarke) з групи Timescales of Mineral Systems при Школі наук про Землю та планетарні системи Кертинського університету зазначає, що команда планує застосувати цей самий неінвазивний підхід до інших стоячих каменів із невідомим походженням.

Дослідники також готують цільові розкопки як біля Дев’ячих стріл, так і в районі Брімгем-Рокс. Це може допомогти точніше з’ясувати, коли саме камені перевозили та яким чином організовували будівництво таких масштабних споруд у доісторичний час.

Представник Національного трасту, який опікується Брімгем-Рокс, наголошує, що результати роботи створюють пряму «людську» ланку між двома знаковими ландшафтами Йоркширу. Для місцевих громад Дев’ячі стріли залишаються важливою частиною культурної спадщини, а нові дані додають до їхньої історії ще один, глибший вимір.

Наука