Модель показала, чому посилення поліції може збільшити крадіжки з музеїв

22 вересня 2026 р. 20:27

22 вересня 2026 р. 20:27

Чим ефективніше поліція розкриває крадіжки творів мистецтва, тим безпечнішими мають ставати музеї. Однак економічна модель Фредеріка Чена та Ребекки Ріган допускає зворотний результат: музеї можуть послабити власну охорону, розраховуючи на державні ресурси, і тим самим зробити нові крадіжки привабливішими.

Автори описали стратегічну взаємодію музеїв і злодіїв за допомогою теорії ігор. Їхній висновок не означає, що ефективна робота поліції сама по собі породжує злочинність: парадокс виникає лише за певної реакції музеїв та інших припущень моделі.

Деталі

Музей вирішує, скільки витратити на охорону, сигналізацію та інші заходи захисту. Злодій оцінює ймовірність успіху, покарання та можливий дохід. Поліція впливає на розрахунки обох сторін, оскільки від її ефективності залежить шанс розкрити злочин і повернути викрадене.

Якщо державні служби починають успішніше розслідувати крадіжки творів мистецтва, музей отримує додатковий захист, за який не платить безпосередньо. У моделі це може спонукати музей скоротити власні витрати на безпеку. Якщо скорочення виявиться достатньо великим, загальна ймовірність крадіжки зросте, незважаючи на більш ефективну поліцію.

Такий механізм схожий на заміщення: суспільний захист частково витісняє власні заходи музею. Йдеться не про неминучу реакцію, а про одну з можливих рівноваг, коли рішення кожної сторони залежать від очікуваних дій інших.

Вартість картини для музею та її ціна на нелегальному ринку також різняться. Всесвітньо відомий шедевр може бути майже неможливо відкрито продати, тому його чорноринкова вартість не обов’язково зростатиме разом із культурною чи страховою цінністю.

Через це модель не передбачає простої залежності між цінністю експоната та рівнем його охорони. Музей може посилено захищати твір через збитки від його втрати, а злочинець — вважати той самий об’єкт невигідним через труднощі зі збутом.

У роботі пропонується кілька способів зменшити ризик. Тиск на покупців та посередників чорного ринку знижує очікуваний прибуток злодія, не даючи музею настільки прямого приводу скорочувати охорону.

Ще один варіант — обов’язкові мінімальні стандарти безпеки. Вони обмежують можливість музею компенсувати покращення роботи поліції зменшенням власних витрат. Автори також показують, що посилення покарання в рамках моделі не підвищує рівноважний рівень крадіжок і може стимулювати додатковий захист.

Чому це важливо

Дослідження показує, що заходи безпеки не можна оцінювати окремо. Зміна роботи поліції здатна вплинути на рішення музеїв, страховиків, торговців і злочинців, а кінцевий ефект залежатиме від реакції всієї системи.

Практичний висновок полягає не в тому, щоб відмовлятися від сильної поліції, а в тому, щоб поєднувати розслідування з базовими вимогами до музейної охорони та заходами проти нелегального попиту. Тоді покращення державного захисту не повинно замінювати профілактику на місцях.

Однак модель не підтверджує, що подібний ефект уже спостерігається в реальних даних. Для такої перевірки знадобилися б відомості про витрати музеїв на безпеку, розкриваність злочинів та кількість крадіжок до і після змін у роботі правоохоронних органів.

Є й часове застереження: перша стаття була опублікована онлайн у березні 2016 року та увійшла до випуску журналу у 2017 році. Публікація Phys.org у 2026 році повернула старий результат до актуальної дискусії, але не повідомляє про нове дослідження й не аналізує нещодавні пограбування як емпіричну вибірку.

Джерело

Frederick Chen, Rebecca Regan. Arts and craftiness: an economic analysis of art heists . Journal of Cultural Economics, 2017, 41, 283–307. Опубліковано онлайн 11 березня 2016 року. DOI: 10.1007/s10824-016-9269-6.

Додатковий контекст: «Парадокс крадіжок творів мистецтва: чому ефективніша робота поліції може призвести до збільшення кількості викрадених шедеврів» , Phys.org, 18 вересня 2026 року.

Наука