Розрив кори під Італією пояснює більшість землетрусів країни

23 вересня 2026 р. 22:33

23 вересня 2026 р. 22:33

Під Італією нижня частина земної кори ніби «розстібається» і відривається, занурюючись у мантію. Нове дослідження показує, що саме цей процес може бути головним рушієм більшості землетрусів в Апеннінських горах, ланцюгу хребтів, який тягнеться вздовж усієї італійської «чобіткової» півострівної осі. Про це йдеться в роботі, описаній на сайті Live Science .

Автори розглядають цей регіон як унікальне «лебедине озеро» субдукції — завершальну стадію занурення океанічної плити під континент. За словами провідного автора Стефано Тавані (Stefano Tavani) з Університету Флоренції, класична субдукція тут уже майже вичерпала себе, а тектоніку нині визначає інший двигун — відшарування нижньої кори.

Як Африка стискає Середземномор’я

Середземноморський регіон між Африкою та Євразією — це мозаїка мікроплит і гірських систем із надзвичайно складною геологією. У «великому плані» все керується рухом Африканської плити, яка з півдня повільно насувається на Євразійську, стискаючи кору.

У результаті протягом приблизно 50 мільйонів років залишки давнього океану Тетіс занурювалися в мантію під Апеннінами. Складне поєднання тектонічних сил сформувало самі Апенніни й спричинило виникнення двох великих западин у Середземному морі по обидва боки від Корсики та Сардинії.

Коли африканська плита підсовувалась під євразійську, межа зони субдукції також зміщувалась у бік Африки. Це створювало своєрідний «тяни-штовхай» у корі: з одного боку — стиснення й гороутворення, з іншого — розтягнення та потоншення кори, що й призвело до появи двох басейнів.

Старіший басейн утворився в Середземному морі на захід від Корсики та Сардинії. Молодший — Тірренське море східніше цих островів, яке виникло приблизно 10 мільйонів років тому . Проте донині залишалося не до кінця зрозуміло, яка саме сила керує цим поєднанням розширення басейнів і стиснення в районі Апеннін.

Деламінація замість класичної субдукції

Щоб розібратися в цій нетиповій тектоніці, команда Тавані об’єднала кілька типів даних. Дослідники проаналізували каталоги землетрусів, вимірювання рухів земної поверхні за допомогою GPS та супутникових спостережень і зіставили їх із моделями руху плит.

Такий підхід показав, що під Апеннінами нижні шари кори відшаровуються від верхніх і опускаються в мантію. Цей процес має назву деламінація нижньої кори . Згідно з дослідженням, саме деламінація, а не продовження звичайної субдукції, є головною причиною більшості сучасних землетрусів у цьому гірському ланцюзі.

Фактично нижня частина кори «відривається» смугами, подібно до того, як розстібається блискавка, і ці зони відриву стають джерелами напружень і розривів у верхніх шарах — там, де й реєструються землетруси. Робота опублікована в журналі Communications Earth & Environment і базується на поєднанні спостережень і тектонічного моделювання.

За оцінками Тавані, через кілька мільйонів років нинішній етап завершиться: нижня кора остаточно «сповзе» в мантію, а африканська та євразійська плити в цьому секторі фактично «зваряться» разом, утворивши єдину структуру без активної субдукції.

Що це означає для інших регіонів

Подібні процеси, за словами дослідників, ймовірно відбуваються й в інших частинах світу. Як приклад Тавані наводить Гелленську западину на південь від Греції, де також поєднуються субдукція, складна геометрія плит і активна сейсмічність.

На думку авторів, отримані результати можна застосувати до «кількох інших систем», де спостерігаються ознаки завершальної стадії тектонічного циклу. У таких регіонах деламінація нижньої кори може виявитися ключовим, але раніше недооціненим механізмом, що керує гороутворенням і землетрусами.

Робота не дає прямих короткострокових прогнозів щодо конкретних землетрусів, але уточнює велику картину того, як саме змінюється внутрішня будова Землі в зоні контакту плит. Краще розуміння цієї «пізньої стадії» тектоніки, за словами авторів, допоможе точніше інтерпретувати сейсмічні дані й моделювати еволюцію таких складних регіонів, як Апенніни й Середземномор’я загалом.

Наука